Контрольна робота з предмету “Фінансовий аналіз”.

План.

1. Оцінка якісного складу поточних активів, методика розрахунку відпоідних показників.

Якісний склад активів визначається на основі наступних груп агригованих статей:

На основі якісного розподілу активів і використання методу порівняння визначаються пропорції між рахунками, виявляються тенденції в їхній зміні й оцінюється, якою мірою ці динамічні зміни і відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

Критерії оцінки ліквідності характеризують можливості фірми виконувати свої поточні зобов'язання. Переважна більшість авторів опублікованих робіт дотримує практично близьких поглядів тільки на цю групу критеріїв, у которую звичайно входять три показники.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (KOL):   |

Поточні активи ()

KOL | = | _______________________   

поточні зобов'язання ()

KOL є основним критерієм цієї групи і дозволяє визначити: у скількох разів поточні активи перевищують поточні зобов'язання. Значення величини, що рекомендується, KOL дорівнює 2.

Однак коефіцієнт загальної ліквідності не дозволяє проаналізувати якісний склад поточних активів. Відповідно до аналітичного балансу сума поточних активів визначається співвідношенням:

де  — найбільше швидколиквідна частина поточних активів, що складають кошти фірми і легко реалізовані цінні папери;  — 

дебіторська заборгованість;  — 

власні оборотні кошти — запаси сировини, матеріалів, що комплектують, незавершене виробництво і складські запаси готової продукції.

Остання складова поточних активів має найбільш тривалий термін реалізації, обумовлений сферою виробничої діяльності фірми і використовуваних технологій.

Збільшення коефіцієнта загальної ліквідності може свідчити про заморожування частини грошових ресурсів у виді або невиправдано тривалої дебіторської заборгованості, або надмірних запасів власних оборотних коштів. Тому для аналізу структури поточних активів використовуються два наступних показники.

2. Коефіцієнт термінової ліквідності (KSL):   |

Поточні активи () — 
материальні запаси ()

KSL | = | _____________________   

Поточні зобов’язання ()

Оптимальним вважається значення величини KSL = 1. Порівняння значень коефіцієнтів, що рекомендуються, загальної і термінової ліквідності показує, що величина власних оборотних коштів фірми повинна складати приблизно % від суми поточних активів.

3. Коефіцієнт оперативної ліквідності (KOR):    |

Швидколиквідні активи ()

KOR | = | _____________________  

Поточні зобов’язання ()

Значення цього показника, що рекомендується, KOR = 0,2, тобто швидколиквідні активи повинні складати 10від суми поточних активів.

Істотне відхилення значень коефіцієнтів ліквідності від що рекомендуються у меншу сторону свідчить про погіршення фінансового стану і жадає від керівництва фірми вживання термінових заходів для нормалізації фінансового стану.

Помітимо, що значення критеріїв ліквідності в процесі виробничої діяльності можуть коливатися в деяких межах відповідно до вироблених витрат по закупівлі партій матеріальних ресурсів і одержанням оплати за готову продукцію.

Розглянуті коефіцієнти ліквідності, власне кажучи, є обмеженнями, виконання яких необхідно для забезпечення стійкої й ефективної роботи фірми, а їхні значення, що рекомендуються, отримані на основі досвіду успішної виробничої діяльності підприємств і фірм країн Західної Європи і США при двох наступних умовах:

малих темпах інфляції (до 3 — у рік);

розвитому ринку цінних паперів.

Остання умова особлива важливо, якщо надалі передбачається розширення виробництва. Інвестування частини грошових ресурсів у швидколиквідні цінні папери (акції, облігації) інших фірм дозволяє одержати набагато більший доход, чим доход від їхнього збереження на розрахунковому рахунку в банку.

2. Аналіз ймовірності банкрутства підприємства.

Під банкрутством розуміється встановлена у судовому порядку фінансова неспроможність боржника здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями. До стану банкрутства підприємство може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість, тому саме на них базується аналіз ймовірності настання такого стану.

Для діагностики імовірності банкрутства використовується кілька підходів, заснованих на застосуванні:

а) аналізу великої системи критеріїв і ознак;

б) обмеженого кола показників;

в) інтегральних показників,

г) рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємства;

д) факторних регресійних і дискриминантних моделей.

Ознаки банкрутства звичайно поділяють на двох груп.

До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення й імовірність банкрутства в недалекому майбутньому:

повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної збитковості; наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;

низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція їх до зниження; збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі; дефіцит власного оборотного капіталу; систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;

наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;

падіння ринкової вартості акцій підприємства;

зниження виробничого потенціалу і т.д.

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточне фінансовий стан як критичне, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів. До них відносяться:

надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку чи сировини ринку збуту;

утрата ключових контрагентів;

недооцінка відновлення техніки і технології;

утрата досвідчених співробітників апарата керування;

змушені простої, неритмічна робота;

неефективні довгострокові угоди;

недостатність капітальних вкладень і т.д.

До достоїнств цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків — більш високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах многокритеріальної задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного рішення.

Відповідно до чинного законодавства про банкрутство підприємств для діагностики їхньої неспроможності застосовується обмежене коло показників: