де

ОК – оборотні кошти підприємства,

ПЗ – поточні зобов’язання;

При задовільному стані підприємства, цей коефіцієнт повинний бути більше 1.

де

ВОК – власні оборотні кошти;

Цей коефіцієнт у підприємства повинний бути більше 0,1.

Цей коефіцієнт повинний бути більше 1.

Висновки про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним робляться при негативній структурі балансу і відсутності в нього реальної можливості відновити свою платоспроможність.

При незадовільній структурі балансу (Кобщ.ликв і Кобес. СОС нижче нормативних), але при наявності реальної можливості відновити свою платоспроможність у встановлений термін може бути прийняте рішення про відстрочку визнання підприємства неплатоспроможним протягом шести місяців.

При відсутності основ визнання структури балансу незадовільної (Кобщ.ликв і Кобес вище нормативних), але при значенні Кут.плат. < 1 рішення про визнання підприємства неплатоспроможним не приймається.

Якщо підприємство визнається неплатоспроможним, а структура його балансу незадовільної, то перш ніж передати експертний висновок у господарський суд, у нього запитується додаткова інформація і проводиться заглиблений аналіз його виробничо-фінансової діяльності з метою вибору одного з двох варіантів рішень:

проведення реорганізаційних заходів для відновлення його платоспроможності;

проведення ліквідаційних заходів відповідно до чинного законодавства.

У першу чергу проводиться аналіз залежності неплатоспроможності підприємства від заборгованості держави перед ним по оплаті держзамовлення, розміщеного на підприємстві. На підставі документів, що підтверджують наявність такої заборгованості, сума державного боргу віднімається із суми дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства.

Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав в себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства.

1) рентабельність капіталу за «чистим прибутком»;

2) рентабельність продукції;

3) оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;

4) коефіцієнт фінансової незалежності;

5) ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів). За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованих параметрів за дос-татньо тривалий період роботи підприємства з найвищи-ми досягненнями підприємства за цими параметрами про-тягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу про-аналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємствай оцінити її з точки зору відхилення фактичних резуль-татів від максимальних, досягнутих у минулі періоди. Цей прийом може бути проілюстрований розв'язком аналітич-ної задачі на прогнозування банкрутства заводу металови-робів (за дворічний період роботи).

Задачу доцільно розв'язувати за допомогою персональ-ного комп'ютера і підтримувати автоматизовану базу да-них (як вихідних, так і розрахункових за кожний наступ-ний квартал або інший період, взятий для аналізу). Спо-чатку в електронну таблицю вводяться вихідні дані, не-обхідні для аналізу наявності тенденції до банкрутства у базовому і звітному роках (у розрізі кварталів), і визнача-ються показники умовно-оптимального кварталу (тобто дається команда машині «вибрати» найкращий з показ-ників із восьми кварталів). На моніторі з'являється така таблиця (див. табл. 12.3.1).

Далі машині дається команда обчислити коефіцієнти, які відображають співвідношення фактично досягнутих показ-ників із показниками умовно оптимального кварталу та інтегральні (рейтингові) коефіцієнти кожного кварталу за формулою

де РКі — інтегральні (рейтингові) коефіцієнти відповід-ного кварталу;

Хі — відповідні показники фінансової стійкості у співвідношенні до «оптимального»;

п — кількість періодів (кварталів).

Якщо виявляється чітко виражена тенденція до погіршен-ня такого інтегрованого коефіцієнта (див. наведені дані, розраховані за результатами аналізу показників фінансо-вої діяльності заводу металовиробів), це повинно спонукати керівництво підприємства до вжиття термінових заходів, спрямованих на поліпшення стану використання фінансо-вих ресурсів. Особливо небезпечним з точки зору ймовір-ності банкрутства є становище, коли на фоні стійкого по-гіршення інтегрального показника спостерігається спад окремих параметрів, що його формують, до нижніх гранич-них значень. Останні визначаються як самою логікою рин-кових відносин, конкурентної боротьби, так і багаторічним досвідом функціонування ринку, розробками і рекоменда-ціями вчених-фінансистів і широко використовуються на практиці.

Дещо знижує ймовірність настання стану банкрутства підприємства те, що інші два показники, які характеризу-ють стан його фінансової стійкості (коефіцієнт фінансової незалежності і коефіцієнт ліквідності), за негативної дина-міки протягом останніх восьми кварталів діяльності підприємства, все ж знаходяться на рівнях, які значно вищі граничних мінімальних. Тому підприємство може запобігти банкрутству, якщо у найближчий час відшукає додаткові резерви для підвищення рентабельності своєї продукції (як показує аналіз собівартості продукції і факторний аналіз прибутку, це можливо лише при досягненні заплановано-го рівня витрат на одну гривню товарної продукції, лікві-дації непродуктивних витрат, повнішого використання по-тужності підприємства з випуску продукції), здійснить за-ходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів (на-самперед за рахунок наведення порядку в організації ма-теріально-технічного постачання з метою недопущення на-копичення понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інших виробничих запасів, готової продукції, прискорення розрахунків за відвантажену продукцію і на цій основі — прискорення оборотності коштів, вкладених в дебіторську заборгованість, та інших коштів у сфері розрахунків).

3. Практичне завдання.

Аналізуються два варианти накопичення коштів за схемою ануітету постнумерандо:

Варіант 1: роблять внесок на депозит 700 г.о. кожні півроку за умови, що банк нараховує 16 % річних з піврічним нарахуванням відсотків.

Варіант 2. Здійснюється щорічний внесок у розмірі 1150 г.о. на умовах 10 % річних за умови щорічного нарахування відсотків. Необхідно визначити:

Яка сума коштів буде на рахунку через 11 років при реалізації кожного з планів.

Який варіант привабливіший?

Чи зміниться ваш вибір, якщо відсоткова ставка у варіант 2 буде зменшена до 8 %?

Варіант 1:

FV = A * ?(1+r)n;

FV = 700 * (1+0,16:2)11/2