План.

Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу……………………………………………3

Задача 1…………………………………………………………………..7

Задача 2…………………………………………………………………..9

Перелік використаних джерел……………………………………………..12

Порядок розірвання трудового договору з

ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачено п. 1-8 ст. 40 і п. 1-3 ст. 41 КЗпП.

Згідно зі ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7, 8 ст. 40, п. 2, 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведене лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Для отримання згоди на звільнення працівника власник або уповно-важений ним орган подає профспілковому органу письмове звернення (подання), в якому викладає суть справи, обставини, що зумовили не-обхідність звільнення працівника, з наданням необхідних документів.

Профспілковий орган повідомляє власника або уповноважений ним орган у письмовій формі про прийняте рішення у десятиденний строк.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено влас-ником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілково-го органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілко-вого органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша ст. 43 КЗпП) розг-лядає спір по суті.

Звільнення погоджують з профспілковим органом, який діє на дано-му підприємстві, в установі, організації, фірмі. Погодження з іншим профспілковим органом, трудовим колективом чи одноосібне з головою профспілкового органу не замінює згоди профспілкового органу.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудо-вий договір за відповідною підставою не пізніше як через місяць з дня отримання згоди профспілкового органу на звільнення працівника.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2,6 ст. 40 КЗпП, допускаєть-ся, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу ро-боту.

Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (незалежно від її виду: щорічна, додаткова, без збереження заробітної плати тощо). Не допускається звільнення з ініціативи роботодавця працівника, який перебуває на військових зборах.

Варто звернути увагу на ту обставину, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не є його обов'яз-ком, а тільки правом.

Важливі положення містить ст. 431 КЗпП, яка передбачає випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваже-ного ним органу без попередньої згоди (і взагалі без згоди) профспілко-вого органу. Зазначене допускається у випадках:

ліквідації підприємства, установи, організації;

незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

звільнення з роботи за сумісництвом у зв'язку з прийняттям на ро-боту іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими зако-нодавством;

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю ро-боту;

звільнення працівника, який не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації;

звільнення працівника з підприємства, установи, організації, де немає профспілкової організації;

звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіа-лу, представництва, відділення та іншого відокремленого підроз-ділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, ус-танови, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоє-но персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; ке-рівних працівників, які обираються, затверджуються або призна-чаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організа-ціями та іншими об'єднаннями громадян;

звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадан-ня (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компе-тенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Законодавством можуть бути передбачені також інші випадки розі-рвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного профспілкового органу.

Пленум Верховного Суду України постановою від 6 листопада 1992р. № 9 (п. 15) роз'яснив, що згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичну силу, якщо не дотримано вимог про участь у засіданні цього органу більше як полови-ни його членів, або згоду отримано на прохання службової особи, яка не наділена правом притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення.

Профспілкові органи структурних підрозділів (цехів, управлінь, відділів тощо) можуть вирішувати питання про надання згоди на звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, якщо їм таке право делеговане профспілковим органом підпри-ємства, установи, організації.

У тих випадках, коли крім дотримання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) потрібна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 431 КЗпП допускається звільнен-ня без згоди профспілкового органу підприємства, установи, органі-зації (крім ліквідації). Якщо згідно з положеннями чинного законодав-ства у таких випадках згода відповідного органу має бути поперед-ньою, суд бере до уваги лише