урахуванням ризику порушення нормального ходу виробництва) і підтримка запасів на цьому рівні;
економія витрат по збереженню, у першу чергу, по статтях, що має найбільшу питому вагу;
концентрація уваги на запасах, що мають найбільшу вартість;
розробка заходів для забезпечення схоронності запасів і запобіганню їхнього псування і збитку.
Для характеристики ефективності управління запасами використовуються коефіцієнт обіговості запасів і показник тривалості обороту. Перший показник указує, скільки обертів за період зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби. Другий показник характеризує період часу, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари.
Обіговість запасів розраховується як відношення виторгу від реалізації до середніх за період виробничих запасів:
Овз = В/ВЗ,
де Овз – обіговість виробничих запасів,
В – виторг від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг),
ВЗ – виробничі запаси підприємства.
Тривалість обороту запасів розраховується як величина зворотня обіговості помножена на число, рівне тривалості періоду аналізу в днях. Інакше – середня величина товарно-матеріальних запасів за період поділяється на середньоденний виторг від реалізації. Так, якщо аналіз проводиться поквартально, то середньоденний виторг отримуємо при розподілі виторгу від реалізації на 90 днів, при аналізі за рік – на 360 днів.
Т об = 1/Овз*Тп,
де Т об - тривалість оберту виробничих запасів,
Овз - обіговість виробничих запасів,
Тп - тривалість періоду аналізу в днях.
Розглянуті вище показники розраховані у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Характеристика єфективності управління виробничими запасами на основі коєфіцієнтів обіговості.
Найменування показника | 2001р. | 2002р. | Відхилення, тис.грн. | Темп росту,
%
Обіговість запасів, раз | 4,11 | 1,26 | -2,85 | 30,65
Тривалість одного
оберту запасів, у днях | 88,76 | 289,61 | 200,85 | 326,28
За розрахунками таблиці 2.4 маємо, що у 2002 році обіговість виробничих запасів зменшилась на 2,85 оберта (69,35%), а тривалість одного оберту збільшилась на 200,85 дня. Тобто наявне погіршення єффективності управління виробничими запасами підприємства у порівнянні з попереднім періодом.
Поглиблене вивчення запасів в динаміці можна зробити за допомогою додаткових показників (див. табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Додаткові показники, які характеризують динаміку запасів ВАТ “Еластомір” у 2001-2002 рр.
№ п/п | Показник | Роки | Зміна показника
2001 | 2002
1. | Запаси в розрахунку на 1 грн. виручки від реалізації | 0,67 | 2,36 | +1,69
2. | Рівень запасів у відсотках до виручки від реалізації | 66,5 | 236,3 | +169,8
Додаткові показники свідчать про випереджаюче зростання запасів над обсягом виручки від реалізації. Якщо розглянути структуру запасів, що подана у табл. 2.2, то можна побачити, що їхне зростання відбулося насамперед за рахунок товарів та виробничих запасів. Це свідчить про можливу загрозу затоварення, втрату швидкого реагування фірми на зміни ринкового попиту, коли внаслідок наявності дещо застарілих виробів фірма не зможе запропонувати нові моделі, через що можлива втрата покупців, неодержання прибутку внаслідок зниження цін.
В практиці управління запасами найбільш раціональним прийня-то вважати наступне співвідношення між темпами приросту запасів та виручки від реалізації:
де Тпр.з – темп приросту запасів;
Тпр.в – темп приросту виручки від реалізації.
У нашому випадку Тпр.з = 0,83, у той час раціональнішим було б його значення на рівні Тпр.з = = 0,48. Тобто спостерігається невиправдане зростання запасів.
Фактори, що негативно впливають на обсяг товарів і запасів, потребують більш поглибленого вивчення для прийняття своєчасних заходів щодо нормалізації ситуації. При уповільненні періоду обороту запасів необхідно більш детально вивчити причини, які могли це обумовити: нерівномірність у виконанні плану виручки від реалізації як в цілому за обсягом, так і за структурою; порушення, що мали місце в надходженні товарів до партнерів, ділерів чи торговельної мережі (надходження товарів, що не відповідають попитові), недостатньо високий рівень роботи з вивчення попиту та організації продажу окремих товарів, прорахунок в замовленнях на поточний завіз товарів тощо.
3.3. Управління дебіторською заборгованістю
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визнана ії сума.
По управлінню дебіторською заборгованістю відомі такі методи :
оцінка платоспроможності покупців і визначення політики надання комерційного кредиту для різних груп покупців і видів продукції;
аналіз і ранжирування покупців у залежності від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і пропонованих умов оплати;
систематичний контроль розрахунків з покупцями по відстрочених і прострочених заборгованостях;
зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів;
використання системи знижок, що стимулюють своєчасну оплату (передоплату, оплату по постачанню);
визначення прийомів прискорення повернення боргів і зменшення безнадійних боргів;
контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості;
оцінка можливості факторингу – продажу (переуступки) дебиторської заборгованості.
Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату баланса обчислюється величина резерву сумнівних боргів. На підприємстві для визначення величини резерву сумнівних боргів застосовується метод періодизації дебіторської заборгованості, за яким здійснюється групування дебіторської заборгованості за термінами погашення та встановлення відповідного відсотку сумнівних боргів для кожної групи. Протягом 2001 року було зписано простроченої дебіторської заборгованості на загальну суму 380 тис. грн. Дебіторська заборгованість по розрахункам з бюджетом складає 3,6 тис.грн. – це передплата по податку на воду, яка виникла в процесі бартерної операції з Державною податковою інспекцією. До складу іншої поточної дебіторської заборгованості у 2002 році віднесена сума заборгованості по розрахунках: за реалізовані запаси та здані в аренду основні засоби – 18,9 тис.грн.; за відшкодування завданих збитків – 77,8 тис.грн.; за позиками членам кредитного союзу – 0,2 тис.грн.; з компенсаційних виплатпостраждалим від аварії на ЧАЕС – 2,6 тис.грн.; за субсідії – 11,8 тис.грн.
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги на кінець 2002 року склала