1) Аналітичний метод - припускає визначення потреби в обігових коштах на основі їх середньофактичнних залишків з урахуванням зміни обсягу виробництва.

Потреба в обігових коштах визначається по формулі:

ОбП = ОбБ*Vп / VБ  

де Обп – обігові кошти планованого виробництва;
ОбБ – середньофактичні залишки обігових коштів базового періоду;
Vп – обсяг виробництва в планованому періоді;
VБ – обсяг виробництва в базовому періоді.

2) Коэфіцієнтний метод визначення потреби в обігових коштах - припускає розподіл обігових активів на три групи:
- обігові активи, потреба в яких залежить від обсягів виробництва (сировина, основні матеріали, паливо, готова продукція, що комплектують вироби і т.д.);
- обігові активи, потреба в які не знаходиться в прямої залежності від обсягів виробництва (запасні частини, енергія і паливо для утримання основних коштів і т.д.);

- обігові активи, потреба в які визначається по особливому розрахунку (витрати майбутніх періодів).

По першій групі потреба в обігових коштах у планованому періоді визначається виходячи з розмірів у базисному періоді і темпів росту обсягів виробництва в планованому періоді

По другій групі потреба в обігових коштах планується на рівні їх середньофактичних залишків за ряд періодів.

По третій групі потреба в обігових коштах визначається з урахуванням особливостей кожного елемента (витрати майбутніх періодів).

Умова застосування аналітичного і коэффициентных методів – наявність сформованої виробничої програми, статистичних даних за минулі періоди про зміну залишків нормованих обігових активів.

3) Визначення потреби в обігових коштах як відсоток до собівартості або операційних витрат.

Як уже було сказано вище, для попередніх розрахунків або у випадку, коли оборотний капітал малий і істотний вплив на грошові потоки не робить, потреба в ньому може визначатися укрупненно, як визначений відсоток від середньомісячних (на даному кроці) чистих операційних витрат або собівартості. Значення такого відсотка може визначатися экспертно виходячи з даних аналогічних діючих підприємств. При цьому, однак, варто враховувати, що на момент введення в експлуатацію такий розрахунок може привести до великих помилок, особливо по таких статтях балансу, як дебіторська заборгованість, запаси готової продукції, незавершене виробництво, розрахунки з бюджетом і позабюджетними фондами, розрахунки з персоналом.

На підприємтсві ВАТ “Еластомір” в управлінні обіговими коштами особливого значення набуває проблема прискорення їх оборотності, адже в умовах скрутного економічного стану, в якому опинилося підприємство, тільки чітке виконання показників виробничої програми, реалізації і безперебійного виробництва може удержати підприємство “на плаву”.

Основні шляхи прискорення оборотності капіталу: скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації виробництва (використання новітніх технологій, механізації й автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів і ін.); поліпшення організації матеріально-технічного постачання з метою безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами і скорочення часу перебування капіталу в запасах; прискорення процесу відвантаження продукції й оформлення розрахункових документів; скорочення часу перебування коштів у дебіторській заборгованості; підвищення рівня маркетингових досліджень, спрямованих на прискорення просування товарів від виробника до споживача (включаючи вивчення ринку, удосконалювання товару і форм його просування до споживача, формування правильної цінової політики, організацію ефективної реклами і т.п.).

Висновки та пропозиції

Обігові кошти - це сукупність коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих обігових фондів і фондів обігу.

Обігові кошти складають значну частину ресурсів підприємств, тому важлива роль приділяється поліпшенню їхнього використання.

До основних завдань керування обіговими коштами належать: забезпечення поточної діяльності підприємства фінансовими ресурсами, підтримка високої ліквідності підприємства, підвищення єфективності використання обігових коштів підприємства підприємства.

Мета наступної роботи – засвоєння методики аналізу єфективності управління обіговими коштами підприємства.

Завдання роботи – визначення ефективності управління виробничими запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, а також пошук шляхів підвищення ефективності управління обіговими коштами підприємства. Об’єктом дослідження є обігові кошти відкритого акціонерного товариства „Еластомір”.

Аналіз основних показників господарської діяльності ВАТ “Эластомір” за 2001-2002р. дозволяє зробити наступні висновки: сума чистого виторгу від реалізації в 2002р. зменшилася на 3094,1 тис. грн. або на 76,59 % у порівнянні з 2001р., при цьому рівень чистого виторгу від реалізації у виторзі від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) практично не змінився; рівень витрат виробництва виріс на 27,75% або 72,05%, у порівнянні з 2001р. ; у 2002р. середньоспискова чисельність працівників зменшилася на 77 чоловік (70,64%) , внаслідок цього фонд оплати праці зменшився на 193,8 тис.грн. або 91, 08% ; як і в 2001р., у 2002р. Товариство має збиток від звичайної діяльності до оподатковування, що зменшився на 7458,7 тис.грн., тобто в 2002р. він складає 18,56% від його суми в 2001р.; кількість продукції (обсяг робіт, послуг) зроблене в одиницю робочого часу (у порівнянних цінах) зменшилося на 9,29 тис.грн., т.е. продуктивність праці працівників погіршилася на 21%; незважаючи на зниження продуктивності, середньомісячна заробітна плата 1-го працівника виросла на 17,23%;

На підставі вивчення інформації про напрямки використання обігових коштів підприємства можемо зробити такі висновки: у 2002 році порівняно з 2001роком сума виробничих запасів зменшилась на 278,45 тис.грн. (23,63%), сума дебіторської заборгованості за чистою реалізаційною вартістю – на 22,35 тис.грн., сума грошових коштів та їх еквівалентів – на 0,1 тис.грн.

Дослідження єфективності управління виробничими запасами на основі коєфіцієнтів обіговості виявило, що у 2002 році обіговість виробничих запасів зменшилась на 2,85 оберта (69,35%), а тривалість одного оберту збільшилась на 200,85 дня. Тобто наявне погіршення єффективності управління виробничими запасами підприємства у