Формування стратегії фірми в цілому здобуває усе більше значення. Це стосується пріоритетності розв'язуваних проблем, визначення структури фірми, обґрунтованості капіталовкладень, координації й інтеграції стратегій.

Стратегічною альтернативою, якої дотримуються більшість організацій, є обмежене зростання. Для стратегії обмеженого зростання характерне встановлення цілей від досягнутого, скоректованих з урахуванням інфляції. Стратегія обмеженого росту застосовується в зрілих галузях промисловості зі статичною технологією, коли організація в цілому задоволена своїм положенням.

Стратегія росту здійснюється шляхом щорічного значного підвищення рівня короткострокових і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року. Стратегія росту застосовується в динамічно розвинутих галузях зі швидко змінними технологіями.

Стратегії сполучення всіх альтернатив будуть швидше за все дотримуватися великі фірми, що активно діють у декількох галузях. Стратегія сполучення являє собою сполучення кожної з трьох згаданих стратегій. На стратегічний вибір, здійснюваний керівниками впливають різноманітні фактори. Ось деякі з них:

1. Ризик

2. Знання минулих стратегій

3. Реакція на власників

4. Фактор часу

Висновки та пропозиції

В данній роботі були розглядені теоретичні та практичні питання пов”язані зі стратегичним плануваннем. Проведена оцінка необхідності введеня на підприємстві стратегичного планування.

Організація не може функціонувати без цільових орієнтирів. Цільовий початок в діяльності організації завдається, в першу чергу, тим, що її діяльність знаходиться під впливом інтересів різних груп людей. Цільовий початок і функціонування організації відображає інтереси таких груп або сукупностей людей, як власники організації, працівники організації, покупці, ділові партнери, місцеве суспільство і суспільство в цілому.

Відокремлюються дві основні складові цільового початку в діяльності організації: місія і цілі. Місія може розумітися в широкому розумінні, як філософія, суть існування організації, та у вузькому - як сформульоване, достатньо деталізоване ствердження відносно того, для чого існує організація. Добре сформульована місія включає в себе опис орієнтирів, сфери діяльності, філософії організації, можливостей і способів здійснення діяльності, а також потрібного іміджу організації.

Цілі організації описують конкретний стан окремих параметрів, яких вона бажала б досягти через визначений проміжок часу. Цілі бувають довгостроковими і короткостроковими. Цілі розрізняються також по сферам життєдіяльності організації та рівня ієрархії. Цілі повинні відповідати деяким обов’язковим вимогам. Вони повинні бути такими, щоб їх можна було досягнути, гнучкими, вимірними, конкретними, сумісними та прийнятними.

По результатам роботи можна зробити слідуючі висновки:

1. Стратегія — не легке та потенційно велике орудіє, за допомогою якого фірма може противодіяти змінним умовам.

2. Стратегія — це інструмент, який може допомогти фірмі, опинившейся в умовах нестабільності, загубившій престиж, а також при збіях правопорядку, в роботі системи охорони здоров”я .

3. Стратегічне планування, як логічний, аналітичний процес визначення майбутнього положення фірми, в залежності від зовнішних умов діяльності було розроблено фірмами, які намагалися повернути назад процес замедлення зросту .

На відміну від попереднього довгостроквого планування стратегічне планування, є значно більш складним процесом, впливаючим на організацію.

Деякі фірми показали, що стратегічне планування, якщо воно правильно використовується в управлінні, приводить до значного покращення діяльності фірми.

4. Коли зовнішне оточення переходить на новий рівень змін, стратегічна агресивність фірми повинна поднятися чи опуститися на адекватный рівень. В той час відкритість потенціала фірми по відношенню до зовнішнього середовища повинна також перейти на відповідний рівень. У випадку якщо агресивність чи потенціал не відповідає потребам оточення, то фірма може загубити позиції в конкуренції та стати неприбитковою.

Пропозиції. Туристична організація повинна рухатися по відповідному шляху до ідеального стану бізнеса і намагатися стати лідером.

Рухатися, досягати певних цілей, які можуть мати конкретне втілення в грошах, певної долі ринку чи оцінки споживачів якості продукції, послуг. Цей шлях передбачається стратегієй, в той час як корпоративна місія виступає втіленням філософії бізнесу і визначається потребами, покупцями, характером продукції та наявності конкурентних переваг.

Керівництво повинно бути здатним вибирати вірний курс і вести цим курсом всю організацію. Вміти оцінювати не тільки положення фірми на данний момент, а й можливий розвиток ситуації. Також методи аналізу потрібно вдосконавлювати, а процедуру адаптувати до конкретних ситуацій. Дуже важливо мати уяву про всю фірму в цілому ніж занурюватися у дрібні деталі.

Список використаної літератури

Андрушків Б. М. Основи теорії та практики управління. — Львів: Світ, 1993.

Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995.

Ансофф Й. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб: Питер, 1999.

Ансофф Й. Стратегическое управление / Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.

Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996

Афанасьев М.П. Маркетинг: Стратегия и практика фирмы – М.: Финстат, 1995

Ансофф Игорь Стратегическое управление: пер. с английского Е.Л. Леонтьева, 1989

Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы – М.:Финансы и статистика, 1997

Боумэн К. Основы стратегического менеджмента: пер. с английского – М: Юнити, 1997

Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление: принципы и международная практика.- К.: Абсолют –В, 1998.

Боумэн К. Основи стратегического менеджмента: Пер. с англ. /Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

Веснин В. Р. Основы менеджмента: Учеб. пособие в схемах. — 2-е изд. — М.: ТРИАДА, 1996.

Винокуров В.А. Организаиия стратегического управлення на предприятии. — М.: Центр зкономики и маркетинга, 1996.

Воронкова