Специфіку формування статутного фонду зумовлює організаційно-правова форма підприємства. Так, джерелами статутного фонду комерційного підприємства можуть бути засоби фізичних і юридичних осіб.

Якщо для здійснення діяльності підприємці не вдаються до допомоги зовнішніх джерел фінансування, такий бізнес функціонує на принципах самофінансування (самозабезпечення), що передбачає забезпечення підприємств за рахунок суто власних засобів.

Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств є забезпечення принципу самофінансування здійснення господарської, фінансової та інвестиційної діяльності за рахунок власних і прирівняних до власних ресурсів.

Однак, ведучи мову про самофінансування, у більшості випадків практиками І науковцями прийнято змішувати всі наявні ресурси незалежно від їх економічної суті.

Про це свідчить формула розрахунку коефіцієнта самофінансування, яку часто наводять у економічних виданнях науковці і практики.

Наприклад, А. Шот вважає, що коефіцієнт самофінансування достатньо розраховувати таким чином:'Кс -коефіцієнт самофінансування;

П-прибуток, який направляється у фонд нагромадження, грн.;

А - амортизаційні відрахування, грн.;

З ~ залучені кошти (читай залучені кредитні ресурси), грн.; А"- кредиторська заборгованість, грн.

Як бачимо, в розрахунок показника самофінансування (обсягу формування) включаються не тільки власні і прирівняні до власних фінансові ресурси, а й позичені. Це значить, що такий показник відображає, у першу чергу, не рівень чистого або валового самофінансування, а фінансування господарської та інвестиційної діяльності підприємств за рахунок інвестиційних ресурсів.

При дослідженні самофінансування, на нашу думку, варто оперувати, насамперед, власними фінансовими ресурсами, включаючи ресурси, які підприємство отримує на безповоротній основі (кошти вищестоящих холдінгових і акціонерних товариств, асигнування з бюджету, кошти фондів підтримки підприємництва тощо), інвестиції, які надаються підприємствам у формі фінансової або іншої участі в статутному капіталі або прямих грошових вкладень.

Суми, отримані таким чином, не підлягають поверненню. а суб'єкти, які їх надали, як правило, беруть участь у доходах підприємства на правах пайової власності.

Прирівняними до власних можна вважати сталу кредиторську заборгованість (стійкі пасиви), яка Має місце на діючих підприємствах, та інвестиції, що надаються підприємствам у формі фінансової участі для проведення спільної діяльності без створення юридичної особи і прийняття участі в доходах підприємства без права пайової власності в статутному капіталі.

Різні форми позичених коштів на умовах повернення, в тому числі кредити банків, іноземних інвесторів, облігаційні займи та кошти інших інституціональних інвесторів, інвестиційних фондів, страхових товариств, пенсійного фонду тощо, формують позичений капітал підприємства (това-риства). ЦІ кошти потрібно повертати на визначених раніше умовах (терміни, проценти). Суб'єкти, які надали кошти за таким каналом, в доходах підприємства участі не беруть.

На наш погляд, показники рівня самофінансування на підприємстві повинні враховувати різну економічну природу ресурсів, які спрямовуються на забезпечення розширеного відтворення. Тому, для оцінки можливостей формування підприємством фінансових ресурсів доцільно використовувати такі показники: коефіцієнт самофінансування; коефіцієнт самофінансування підприємства за рахунок внутрішніх джерел; коефіцієнт самофінансування підприємства та рахунок позикових ресурсів.

Ці показники в комплексі відображають реальну картину забезпечення принципів самофінансування розвитку підприємств і структуру джерел залучення фінансових коефіцієнт самофінансування розраховують так:

Кс = (Вк + 3к) : Рі, де

Кс - коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства; Вк - власні фінансові ресурси (чистий прибуток, амортизація, кошти засновників, безповоротна допомога, бюджетні

Зк - залучені кошти (кредиторська заборгованість, кошти від

фінансової участі);

Рі - інвестиційні ресурси {Вк + Зк + Пк - позикові кошти (кредити банків, фінансова допомога на зворотній основі)). Коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства за рахунок внутрішніх джерел характеризує рівень власних фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансових ресурсів (забезпеченість власними фінансовими ресурсами), які формуються з врахуванням можливостей суб'єкта господарювання залучати в оборот ресурси, прирівняні до власних. Тобто таких ресурсів, що можуть використовуватись підприємством впродовж довшого часу, на безоплатній і безповоротній основах.

Визначення такого показника здійснюється за формулою: Ксв = (П + А + Бд) : (П + А+Кз + Фу), де

Ксв - коефіцієнт самофінансування за рахунок внутрішніх джерел

Я-прибуток, який направляється у фонд нагромадження, грн.;

А - амортизаційні відрахування, грн.; Бд — безповоротна допомога; Кз- кредиторська заборгованість; Фу - кошти від фінансової участі;

Коефіцієнт самофінансування за рахунок позикових ресурсів характеризує їх рівень у загальному обсязі інвестиційних ресурсів. Цей показник може бути розрахований таким чином:

Ксп ¦ Пк : Рі, де

Ксп -коефіцієнт самофінансування за рахунок позикових коштів;

Пк - позикові кошти;

Рі - інвестиційні ресурси.

Серед наведених вище показників, які характеризують реальну забезпеченість ресурсами, здійснення підприємством господарської та інвестиційної діяльності, головним варто вважати коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Важливим у самофінансуванні є встановлення норми спрямованих фінансових ресурсів на розширення підприємства.

Для характеристики самофінансування підприємств використовують частку самофінансування в ціні продукції відношення показника валового самофінансування підприємства до його товарообігу:'

Чс = Дсф : Опт, де

Чс - частка самофінансування в ціні продукції;

Дсф -джерела самофінансування;

Опт - обсяг продажу продукції в оптових цінах.

В цілому такий показник дає певну уяву про процес інвестування у підприємство. Однак він не позбавлений певних вад. Перш за все, на обсяг продажу продукції мас суттєвий вплив рівень цін і їх структура, яка безпосередньо реагує на розмір затрат.

Розраховуючи частку самофінансування в ціні продукції, слід зважати й на те, що на її розмір впливає ціла низка факторів. Основними можна вважати наступні: обмеженість фінансових ресурсів підприємства; обмежувальний