одержання (до сплати) дивідендів (відсотків) по облігаціях, депозитам, відбивають у бухгалтерському звіті (форма №2) по статтях “Відсотки до одержання” і “Відсотки до сплати”. Доходи, що підлягають одержанню по акціях по терміну, відповідно до установчих документів, відбивають у формі №2 по статті “Доходи від участі в інших організаціях”.
Далі проводиться розрахунок факторних впливів на прибуток від реалізації продукції. Вплив факторів розраховується в послідовності, приведеної нижче:
Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції ((Р):
(Р=Р1 – Р0, (1.1.1.)
де Р1 – прибуток звітного року;
Р0 – прибуток базисного року;
Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію ((Р1):
(Р1=N1.0=(p1*q1 - (p0*q1, (1.1.2.)
де: Np1=(p1*q1 – реалізація в звітному році в цінах звітного року (р-
ціна виробу; q – кількість виробів);
Np0= (p0*q1 - реалізація в звітному році в цінах базисного року.
Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції ((Р2):
(Р2= Ро*ДО1- Ро, (1.1.3.)
де Ро – прибуток базисного року;
ДО1 – коефіцієнт росту обсягу реалізації продукції.
ДО1=S1.0/S0, (1.1.4.)
де S1.0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний
період у цінах і тарифах базисного періоду;
S0 –собівартість базисного періоду.
Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, обумовлених змінами в структурі продукції ((Р3):
(Р3= Ро*(ДО2-ДО1) (1.1.5.)
де ДО2- коефіцієнт росту обсягу реалізації в оцінці по відпускним
цінам
ДО2=N1.0/N0, (1.1.6.)
де N1.0 – реалізація в звітному періоді за цінами базисного періоду;
N0 – реалізація в базисному періоді.
Розрахунок впливу на прибуток збільшення собівартості продукції ((Р4):
(Р4=S1.0- S1, (1.1.7.)
де S1.0 – собівартість реалізованої продукції звітного періоду в
цінах і умовах базисного періоду;
S1 – фактична собівартість реалізованої продукції звітного періоду.
Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції ((Р5):
((Р5= S0*ДО2- S1.0. (1.1.8.)
Вплив на прибуток порушень господарської дисципліни ((P6).
Сума факторних відхилень дає загальну зміну прибутку від реалізації за звітний період, що виражається наступною формулою:
(Р= Р1+Р2+Р3+Р4+Р5+Р6. (1.1.9.)
На наступному етапі проводиться факторний аналіз рентабельності виробництва. Це необхідно, тому що аналізоване підприємство діє в умовах інфляції і даний показник є об'єктом постійного контролю. Факторний аналіз виробляється способом ланцюгової підстановки [2, С.243]. Для цього проводиться послідовна підстановка значень досліджуваних факторів за аналізований період у формулу рентабельності з даними базисного періоду. У результаті аналізу будуть виявлені фактори і ступінь їхнього впливу на зміну рентабельності виробництва в аналізованому періоді.
В основі використовуваної для аналізу моделі лежить наступне співвідношення:
N/S=1/(U/N+M/N+A/N), (1.1.10.)
де U/N- ємність заробітної плати продукції;
M/N – матеріалоємність продукції;
A/N – амортизаційна ємність продукції.
У рамках аналізу собівартості продукції насамперед визначається фактична зміна витрат на карбованець товарної продукції. Далі проводиться факторний аналіз динаміки витрат на один карбованець продукції.
Факторний аналіз зміни витрат на карбованець товарної продукції проводиться способом ланцюгової підстановки [2, С.243]. Для цього проводиться послідовна підстановка даних аналізованого періоду у формулу базисного періоду.
Розрахунок витрат на карбованець товарної продукції проводиться по формулі (Зр):
Зр=S/N=q*Сивий/[q*p], (1.2.1.)
де Сив-собівартість одиниці продукції.
Наступним етапом аналізу собівартості є виявлення рівня постійних витрат. Зробити це можна за методом вищої і нижчої точки на основі приведеного нижче алгоритму:
З даних про обсяг виробництва і витратах за період вибираються максимальні і мінімальні значення відповідно обсягу і витрат;
Знаходяться різниці в рівнях обсягу виробництва і витрат;
Визначається ставка перемінних витрат на одиницю продукції шляхом віднесення різниці в рівнях витрат за період (різниця між максимальним і мінімальним значеннями витрат) до різниці в рівнях обсягу виробництва за той же період;
Визначається загальна величина перемінних витрат на максимальний (мінімальний) обсяг виробництва шляхом множення ставки перемінних витрат на відповідний обсяг виробництва;
Визначається загальна величина постійних витрат як різниця між усіма витратами і величиною перемінних витрат;
Складається рівняння сукупних витрат, що відбиває залежність змін загальних витрат від зміни обсягу виробництва.
Далі визначається коефіцієнт реагування витрат на зміну обсягу виробництва (Крв):
Крв=(Z/(Nед, (1.2.2.)
де (Z- зміна витрат за період у відсотках;
(Nед - зміна обсягу виробництва за період у відсотках.
У відповідності зі значенням коефіцієнта визначається характер витрат:
- для Крв=0 – постійні;
- для 0<Крв<1 – дегрессивные;
для Крв=1- чисто пропорційні;
для Крв>1- прогресивні.
Відповідно до характеру витрат формуються попередні висновки про ефективність подальшого нарощування обсягів виробництва.
Для пошуку найбільш ефективних шляхів зниження собівартості необхідна інформація про питому вагу тих або інших витрат у структурі собівартості. З цією метою проводиться аналіз собівартості по елементах витрат. У рамках даного аналізу визначаються витрати на виробництво по елементах витрат в абсолютному вираженні й у структурному розрізі. На основі отриманих даних виробляється оцінка характеру виробництва (матеріаломістке, трудомістке, фондомістке). Відповідно до характеру виробництва визначаються головні напрямки пошуку резервів зниження собівартості.
Проведений аналіз дозволяє оцінити ефективність діяльності підприємства по зниженню собівартості за аналізований період, а також виявити шляхи впливу на собівартість.
Аналіз фінансового стану підприємства містить у собі три етапи:
1. Аналіз і оцінка складу і динаміки майна і джерел його формування;
2.Аналіз фінансової стійкості підприємства;
3.Аналіз ліквідності балансу підприємства.
На першому етапі проводиться горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства. Для цього виробляється аналітичне угруповання статей активу і пасиву балансу. На основі отриманих даних робляться загальні висновки про зміни в балансі підприємства.
На другому етапі проводиться характеристика підприємства по фінансовій стійкості. Сутністю фінансової стійкості є забезпеченість запасів і витрат джерелами формування. Фінансова стійкість характеризується наступним станом:
Ез ( (Ис+Сдк)-F, (1.3.1.)
де: Ез – сума запасів і витрат;
Ис - власні засоби підприємства;
Сдк – сума довгострокових кредитів;
F – основні фонди підприємства.
При дотриманні цієї умови буде дотримуватися й умова платоспроможності, тобто грошові кошти, цінні папери й