КУРСОВА РОБОТА

Основні особливості сучасної світової економіки

План

ВСТУП

Актуальність теми роботи. В останні роки посилюються інтеграційні процеси в усіх сферах міжнародної діяльності, в тому числі і економічній. Проте самі ці процеси далеко не однозначні і сповнені протиріч. Головним з протиріч розвитку сучасної цивілізації є існування двох протилежних тенденцій: створення різного роду блоків, об’єднань з великою відкритістю економік держав всередині блоків, і подальшим ростом замкнутості таких блоків відносно сторонніх країн, що означає посилення регіоналізації на противагу інтеграційному процесу.

За такого розвитку світової економіка склалася з однієї сторони “світова еліта” з розвинутих країн, обсяги торгівлі і економічного співробітництва між якими динамічно ростуть і країн “другого ешелону”, які стоять осторонь основних товарних потоків і яким надзвичайно важко пробитися на міжнародні ринки, через те, що перша група країн прагне не поступитися своїми позиціями.

Після розпаду Варшавського договору утворилося цілий ряд країн з так званою перехідною економікою, які зайняли проміжне місце між розвинутими країнами і бідними. Кожна з цих країн старається своїми способами “зайняти місце під сонцем” у світовій економічній системі торгівлі. Стоїть така проблема і перед Україною, яка в силу економічної кризи впритул наблизилася до країн, які називають бідними.

В усіх без винятку країнах з перехідними економіками (та й у всіх країнах взагалі) сьогодні йде інтенсивне дослідження всіх видів міжнародних торгово-економічних відноси, всіх інструментів торгівельної політики в плані найоптимальнішого застосування для нарощування зовнішньоторговельних операції, адже йде остаточний розподіл світової економіки на лідерів і відстаючих і дослідження показують що розрив між ними не зменшується з часом, а, навіть, збільшується. Це і визначає актуальність теми даної роботи.

Метою даної роботи є вивчення сучасного стану та тенденцій розвитку світової економічної системи та можливостей інтеграції України в міжнародну економічну систему.

Для досягнення мети роботи ставилися наступні завдання:

розглянути основні напрямки розвитку міжнародних економічних відносин;

виділити основні тенденції розвитку головних підсистем світової економічної системи: торгівельної, інвестиційної, трудових ресурсів та фінансової.

розглянути негативні наслідки інтегрування в світову економічну систему для країн з перехідними економіками, в тому числі і для України.

Об’єктом дослідження являється світова економічна система.

Предметом дослідження виступає сукупність тенденції, які визначають сучасний стан світової економічної системи.

В роботі в якості інформаційної та методологічної бази використовувалися праці українських, російських та закордонних фахівців, статистичні матеріали, аналітичні доповіді.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Одним з ключових процесів розвитку світової економіки на межі ХХ—ХХI століть є прогресуюча глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя. Наприкінці ХХ сторіччя термін "глобалізація" став популярним. Глобалізація розглядається, з одного боку, як важливе джерело нових можливостей, а з іншого – як чинник багатьох бід і конфліктів всередині окремих держав, а також між державами .

Термін "глобалізація" широко стали використовувати з 80-х років. Вперше їм скористувався у 1981 році Дж. Маклін. А розгорнуто цій термін використав американський соціолог Р. Робертсон. У 1983 році він включив його до назви однієї з своїх статей, у 1985 р. надав своє визначення категорії, а у 1992 році вийшла його книга "Глобалізація" (Robertson R. Globalization, L. 1992). Слід зазначити, що визначення глобалізації за Р. Робертсоном є найбільш вживаним. Воно полягає у наступному: "Глобалізація – це серія емпірично фіксованих вимірів, різнорідних, але об'єднаних логікою перетворення світу на єдине ціле" .

Важливим методологічним і практичним питанням є визначення співвідношення між поняттями «глобалізація», «інтернаціоналізація господарчого життя», «міжнародне економічне співробітництво», «міжнародна економічна інтеграція».

В результаті міжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного розподілення праці, зовнішньої торгівлі й міжнародних економічних відносин в цілому відбувається посилення взаємозв'язку й взаємозалежності національних економік, нормальний розвиток яких неможливий без урахування зовнішнього чинника. Це явище прийнято називати інтернаціоналізацією господарського життя. Таким чином, можна надати загальне визначення цього поняття. Інтернаціоналізація господарського життя — це посилення взаємозв'язку і взаємозалежності економік окремих країн, вплив міжнародних економічних відносин на національні економіки, участь країн у світовому господарстві .

У своєму розвитку інтернаціоналізація економіки пройшла ряд етапів. Спочатку вона являла собою міжнародне економічне співробітництво, тобто була пов'язана, насамперед, із сферою обігу, а також із виникненням міжнародної торгівлі (кінець XVIII — початок XX століття). Наприкінці XIX століття виникає міжнародний рух капіталу. Взагалі, міжнародне економічне співробітництво означає розвиток стійких господарських зв'язків між країнами й народами, вихід відтворювального процесу за межи національних кордонів .

Наступним етапом була міжнародна економічна інтеграція, об'єктивно зумовлена поглибленням міжнародного розподіленням праці, інтернаціоналізацією капіталу, глобальним характером науково-технічного прогресу, а також зростанням відкритості національних економік та свободи торгівлі .

Таким чином, міжнародна економічна інтеграція — це наближення, а також пристосування національних економік, включення їх до єдиного відтворювального процесу в межах усього світу. Міжнародну економічну інтеграцію можна охарактеризувати як процес господарчого об'єднання країн на основі розподілення праці між окремими національними господарствами, взаємодії їх економік на різних рівнях і в різних формах шляхом розвитку глибоких стійких взаємозв'язків.

Міжнародна економічна інтеграція — це досить висока, ефективна й перспективна ступінь розвитку світової економіки. На цьому ступені відбувається не тільки наближення національних економік, а також забезпечується спільне рішення економічних задач. Отже, економічну інтеграцію можна визначити як процес економічної взаємодії країн, яка призводить до наближення господарчих механізмів і приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами .

Процеси економічної інтеграції відбуваються як на двосторонній, так і на регіональній або на глобальній основі. Однією з характерних особливостей