2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2.1. Сучасний рівень розвитку світогосподарських зв'язків

Сучасний стан розвитку світової економіки виражається у наступних процесах.

Заглиблення інтернаціоналізації виробництва, а не обміну. Інтернаціоналізація виробництва виражається у тому, що при створенні кінцевого продукту в різних формах і на різних стадіях беруть участь виробники багатьох країн світу. Проміжні товари й напівфабрикати мають все більшу частку в світовій торгівлі, у міжкорпоративних трансфертах. Інституціональною формою інтернаціоналізації виробництва виступають ТНК .

Характерною рисою сучасного рівня глобалізації виступає заглиблення інтернаціоналізації капіталу. Це означає зростання міжнародного руху капіталу, насамперед, у вигляді прямих інвестицій (слід зазначити, що обсяги прямих іноземних інвестицій зростають скоріше, ніж зовнішньої торгівлі й виробництва), а також у інтернаціоналізації фондового ринку .

Глобалізація продуктивних сил набуває все більшого розповсюдження. Вона відбувається через обмін засобами виробництва й науково-технічними, технологічними знаннями, а також у формі міжнародної спеціалізації й кооперації, які з'єднують господарчі одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи. Ще одною формою глобалізації продуктивних сил є виробниче співробітництво, міжнародне переміщення виробничих ресурсів .

Процеси формування глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародного співробітництва, також входять до глобалізації світогосподарських зв'язків.

У сучасних умовах інтернаціоналізація обміну відбувається на основі заглиблення міжнародного поділу праці, зростання масштабів і якісної зміни характеру традиційної міжнародної торгівлі матеріальними товарами. Все більше важливим напрямком міжнародного співробітництва стає сфера послуга, котра розвивається скоріше ніж сфера матеріального виробництва .

Сьогодні поступово збільшуються масштаби міжнародної міграції робочої сили. Мігранти з відносно бідних країн знаходять використання як некваліфікована або малокваліфікована робоча сила у розвинених країнах. При цьому країни, які використовують іноземну працю для заповнення певних ніш, пов'язаних з низько кваліфікованою й низькооплачуваною працею, намагаються утримувати імміграцію в певних межах. В той же час сучасні телекомунікаційні технології відкривають нові можливості у цій області (наявність віддаленої роботи) і дозволяють без відчутних наслідків обмежити імміграційні процеси. Будь-яка компанія у Європі, Північної Америці або Японії може дуже легко доручити виконання, наприклад, комп'ютерних робіт виконавцю, який знаходиться в іншій країні, а також негайно отримати готову роботу в своєму офісі .

Дуже важливою рисою сучасного етапу процесу глобалізації є зростаючий вплив виробництва й споживання на навколишнє середовище в усьому світі, що викликає зріст потреб у міжнародному співробітництві, яке було б спрямоване на вирішення глобальних проблем сучасності .

В результаті розглядання глобалізації світогосподарських зв'язків як процесу стає зрозумілим, що вона має позитивні і негативні наслідки. До позитивних можна віднести наступні:

міжнародна конкуренція як фактор зростання обсягів виробництва;

економія на масштабах виробництва як чинник економічного зростання;

переваги від міжнародної торгівлі;

раціоналізація глобального виробництва й розповсюдження передової технології.

Глобалізація несе із собою не тільки переваги, а й негативні наслідки, які в загалі можна розподілити на наступні:

несправедливе розподілення благ від глобалізації;

є загроза поляризації доходів багатих та бідних країн;

високий рівень взаємозалежності національних економік призводить до того, що локальні економічні коливання чи кризи мають глобальні наслідки

політичні проблеми, які стосуються розподілу контролю над світовою економікою.

2.2. Аналіз тенденцій розвитку світової економіки

Підйом після рекордно низького рівня розвитку у високотехнологічних секторах й досягнення нижньої межі економічного циклу нарешті змінилися на повернення до зростання наприкінці 2001 року. Однак слід зазначити, що економічному зростанню загрожує нестабільна ситуація на світових фінансових ринках, що вже вплинуло на економіку багатьох країн світу, в результаті чого у 2003 році зростання скоріш за все дещо уповільниться .

Серед факторів, які впливають на темпи зростання світового ВВП можна зазначити обсяги світової торгівлі товарами та послугами, номінальні ціни на сировинні товари, процентні ставки, а також темпи зростання ВВП в країнах світу .

Найбільше на темпи світового економічного зростання впливає економічна ситуація в розвинених країнах. В Японії інфляція, а також високий державний борг дуже обмежив грошові та фінансові стимули. Зазначені фактори, а також нестійка позиція комерційних банків, які завантажені простроченими кредитами та зменшенням капіталу в результаті зниження вартості їхніх акцій, обмежують розповсюдження економічного зростання з експортного сектору до внутрішнього сектору. В Сполучених Штатах скандали в сфері бухгалтерського обліку підірвали довіру до системам звітності. Інвестори, які раділи підвищенню курсів акцій, тепер знаходять важким оцінити прибутковість фірм. Такі обставини різко підняли страхові премії на фондових ринках. Європейські фінансові установи були вимушені коригувати свої баланси через великомасштабні дефолти, особливо в Аргентині і в деяких крупних американських фірмах. В Європі телекомунікаційний сектор страждає через надмірні капіталовкладення та велику заборгованість .

Невизначеність примушує інвесторів бути обережними в усьому світі. Через те, що в країнах з високим доходом інвестори зазнали значних збитків, вони обмежують розміщення інвестиційних активів у країнах, що розвиваються, та концентрують їх в більш прибуткових країнах. Рух капіталу в більшій частині Латинської Америки різко впав, відбиваючі наслідки дефолту в Аргентині, а також внутрішніх проблем в деяких країнах. Зворотні напрями руху капіталів, підвищення спредів та зниження вартості валют обумовили небезпечне погіршення динаміки боргів у деяких Латиноамериканських країнах. В таких умовах середній дохід на душу населення в Латинській Америці впав у 2002 році (див. ) .

В довгостроковій перспективі більшість країн, що розвиваються, можуть досягти швидких темпів економічного зростання. Ринкові