реформи та лібералізація торгівлі протягом дев'яностих років вперше зробили можливим прискорення технологічного розвитку в усіх країнах, що розвиваються протягом наступних 15 років. Виключенням є східна Азія, де очікується уповільнення технічного прогресу. В країнах, що розвиваються, новітньою тенденцією є збільшення заощаджень, що скоріше за все призведе до позитивного балансу за рахунком поточних операцій, а також до скорочення боргів .
Споживачі США завдяки низьким процентним ставкам збільшили закупки товарів тривалого користування, також збільшились державні закупки на ліквідацію наслідків теракту у вересні 2001, що забезпечило зростання ВВП в США до 2.7% в четвертому кварталі 2001. В Японії та Європі також від'ємні темпи зростання ВВП змінилися на додатні. Протягом першої половини 2002 року, ВВП у США зріс на 3%, незважаючи на погіршення чистого експорту на 1.5 базових пункти. Обсяги виробництва в Японії зросли на 2.5%, з яких зовнішня торгівля становила 1.8 базових пункти, а у Євро зоні, збільшення ВВП на 1.6% було забезпечене 1 базовим пунктом чистого експорту (див. ) .
Зростання глобальних ринків високих технологій також є важливим фактором відновлення глобального економічного зростання. Після того, як попит на напівпровідники й пов'язане з ними обладнання різко впав у 2001 році, ринки швидко відновилися. Це пов'язано з тим, що технології за своєю природою постійно обновляються новими удосконаленими технологіями, утворюючі нові зростаючі ринки. Також відновлення ринків нових технологій було пов'язано із витратами на безпеку в США .
Частково в результаті уповільнення темпів економічного зростання, але також і завдяки проведенню сприятливої монетарної політики, прогнозується, що інфляція залишиться на низькому рівні. В розвинених економіках рівень інфляції у 2002 році склав 1,3% й у 2003 році – 1,8%. На думку аналітиків МВФ, цільовий рівень інфляції, сприятливий для монетарної політики, складає близько 2%, тому, за інфляційним показникам першим сприятливим роком для розвинених країн буде 2004 рік (див. ). Також низьким у 2002 році залишився рівень інфляції в країнах, що розвиваються – 5,8% порівняно з 5,7% у 2001 році. У 2003 році рівень інфляції, як очікується, зменшився до рекордно низького рівня у розмірі 5,1% (див. ) .
В Європі, де уповільнення темпів економічного зростання ніколи не було таким значним, як у США, і заходи щодо активізації економіки були менш агресивними, пожвавлення економічного зросту очікується набагато пізніше – так, темпи зростання економіки ЄС у 2002 році складають 1,5%, а у 2003 році вони збільшаться до 2,9%. Активізація економіки Японії буде більш затяжним. У 2002 році Японія переживали економічний спад на рівні 1%, а у 2003 році темпи її економічного зростання склали 0,8% (див. ) .
Таким чином, макроекономічні стимули та підйом на ринках високих технологій в індустріальних країнах зумовили загальносвітове економічне зростання. Збільшення обсягів світової торгівлі, зміцнення цін на сировинні матеріали, а також надзвичайно низькі процентні ставки обумовили сприятливі умови для економічного зростання в країнах, що розвиваються.
Для країн з середнім рівнем доходів дуже несприятливим чинником економічного зростання був тривалий спад руху капіталу незважаючи на низькі міжнародні процентні ставки. Обсяги довгострокового капіталу впали з 228 млрд. дол. США у 2000 році до 175 млрд. дол. США в 2001 році і продовжили падіння до 140 млрд. дол. США у 2002 році (див. рисунок 2.2) .
Рис. 2.2-Щомісячний рух іноземних інвестицій у країнах з середнім доходом, млрд. дол. США
Чисті прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в країнах, що розвиваються, також мали тенденцію до зниження від 170 млрд. дол. США у 2000-2001 роках до 145 млрд. дол. США у 2002 році (див. рисунок 2.3). З рисунку 1.6 видно, що спад може бути повністю приписаним скороченню ПІІ до Латинської Америки, оскільки інвестиції в центральну Європу та східну Азію зберегли стійкі тенденції. Таким чином, протягом останніх місяців 2002 року інвестиції продовжували знижуватися як у країнах з високими доходами, так і в країнах, що розвиваються .
Рис. 2.3. Чистий рух ПІІ у країнах, що розвиваються, млрд. дол. США
Як вже було зазначено на початку цього розділу, економічне зростання світової економіки обумовлюється деякими чинниками. Ці чинники можна розділити на рушійні сили економічного прогресу та стримуючі фактори. Рушійні сили – це стимулюючі економічні політики та покращення стану ринку високих технологій, вони знаходять своє вираження у збільшенні обсягів світової торгівлі яка зросла на 2.9% у 2002 і буде зростати приблизно на 7.5% у наступних двох роках (див. рисунок 2.4) .
Рис. 2.4-Темпи зростання обсягів світової торгівлі та світового ВВП у 1998-2004 роках, у % до попереднього року
До стримуючих факторів можна віднести фінансові обмеження – падіння курсів акцій, зростаючі державні борги та дефіцити бюджетів. Стримуючі фактори роблять зростання інвестиційних потоків в майбутньому малоймовірним.
Таким чином, нові тенденції світової економіки в цілому можна охарактеризувати як це зробив Світовий валютний фонд – «найм'якіший глобальний економічний спад за останні роки або найсерйозніше уповільнення темпів економічного зростання, яке не спровадило повноцінного економічного спаду». Темпи глобального економічного зростання в 2002 році склали 2,8%, в результаті чого світовий ВВП з урахуванням паритетів купівельної спроможності (ПКС) в різних країнах складав $49 трлн. дол. США, а у 2003 році темпи глобального економічного зростання прискорилися до 4%, збільшуючи світове виробництво в ППС цінах до $52 трлн. дол. США .
3 ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ
Як вже зазначалося, глобалізація світогосподарських зв'язків характеризується взаємозалежністю