Контрольна з мікроекономіки

План

Варіант - 2

1. Виробничі витрати. Карта ізокост

Виробництво – це процес перетворення факторів виробництва в готову продукцію. Усього відомо чотири фактори виробництва: Земля, Праця, Капітал, Підприємництво. 

Ці фактори виробництва використовуються у визначеній комбінації, що залежить від технології виробництва.

Технологія – практичні знання про виробництво товарів і послуг. Удосконалювання технології – основний фактор підвищення результативності виробництва, дозволяє створювати нові види продукції. Формально процес виробництва можна описати за допомогою виробничої функції. 

Виробнича функція – залежність обсягу випуску продукції від різного сполучення ресурсів. Виробнича функція будується для визначеної технології й аналізується, коли НТП постійний. Виробнича функція показує ефективну технологію, тому виробнича функція відображає максимальний обсяг продукції, що може зробити фірма при визначеному сполученні факторів виробництва.

У той же час виробнича функція виражає залежність між заданим випуском і мінімально можливим набором факторів виробництва, що забезпечує цей випуск.

Якщо звести виробничу функцію до витрат праці і капіталу, то ми одержимо двохфакторну виробничу функцію.

= f (K,L)

Виробничі функції різні для різних видів виробництва. Але вони мають загальні властивості:

Існує межа для підвищення обсягу виробництва за рахунок підвищення одного ресурсу за інших рівних умов, тобто приріст виробництва прагне до нуля при постійній зміні одного з факторів.

Існує визначена взаємна доповнюваність факторів виробництва, у той же час можлива взаємозамінність цих факторів виробництва без зниження обсягів випуску.

Двохфакторну виробничу функцію можна представити в табличній формі й у графічній формі, але якщо функція містить більш ніж 2 фактори, то тут потрібен математичний аналіз.

Таблична форма виробничої функції являє собою виробничу сітку.

На перетинанні факторів праці і капіталу – максимально можливий випуск продукції, при даній комбінації K, L.

Різним комбінаціям факторів виробництва буде відповідати іноді рівний випуск продукції. Для побудови графіка необхідно знайти крапки незмінного випуску, при цьому ми побудуємо ізокосту: 

К 

9 

8 

7 

6 

5 

4 

3 

2 

1

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 L 

Ізокоста показує всю сукупність факторів виробництва, що забезпечують однаковий випуск продукції.

Ізокоста показує, що існує безліч варіантів для виробництва даного продукту.

Ціна праці, обумовлена на конкурентних ринках, дорівнює ставці заробітної плати w. Ціна капіталу дорівнює орендній платі за устаткування r. Для простоти дослідження припустимо, що все устаткування (капітал) не здобувається фірмою, а орендується, наприклад, по лізинговій системі, і що ціни на капітал і працю в рамках даного періоду залишаються постійними.

Витрати виробництва можуть бути представлені у виді так званих ізокост. Під ними розуміються всі можливі сполучення праці і капіталу, що мають однакову загальну вартість, чи, що те ж саме, сполучення факторів виробництва з рівними валовими витратами. Валові витрати визначаються по формулі: ТС = w + r. Це рівняння може бути виражене ізокостой.

Фірма не може обрати ізокосту С0, тому що немає такого сполучення факторів, що забезпечило б випуск продукції Q при їхній вартості, рівної С0. Заданий обсяг виробництва може бути забезпечений при витратах, рівних С2, коли витрати праці і капіталу відповідно рівні L2 і К2 чи L3 і К3. Але в цьому випадку витрати не будуть мінімальними, що не відповідає поставленої мети. Значно ефективніше буде рішення в крапці N, тому що при цьому набір факторів виробництва забезпечить мінімізацію витрат виробництва. Сказане вище вірно за умови, що ціни на фактори виробництва незмінні. На практиці так не буває. Припустимо, що ціна капіталу збільшиться. Тоді кут нахилу ізокости, рівний – (w/r), зменшиться, а крива С1 стане більш положистою. Мінімізація витрат у даному випадку буде мати місце в крапці М зі значеннями L4 і К4. У зв'язку зі збільшенням ціни на капітал фірма заміняє капітал працею.

Гранична норма технологічного заміщення – це та кількість, на яку за рахунок використання додаткової одиниці праці можуть бути скорочені витрати капіталу при незмінному обсязі виробництва.

Норма технологічного заміщення позначається MPTS. В економічній теорії доведено, що вона дорівнює кутовому коефіцієнту ізокванти зі зворотним знаком.

Тоді MPTS = DK /DL = MPL / MPk.

Звідси, шляхом нескладних перетворень одержуємо:

MPL / w = MPK / r, де МР – граничний продукт капіталу чи праці.

З останнього рівняння випливає, що при мінімальних витратах кожна додаткова гривня, витрачена на виробничі фактори, дає рівну кількість виробленої продукції. Звідси випливає, що при вищевказаних умовах фірма може вибирати між факторами виробництва і купувати більш дешевий фактор, чому буде відповідати визначена структура факторів виробництва.

2. Короткострокова та довгострокова рівновага та пропозиція конкурентної фірми та галузі. Надлишок виробництва

Про поділ витрат на постійні і перемінні можна говорити тільки стосовно до короткострокового періоду функціонування фірми. Іншими словами, виходячи з аналізу видів витрат і їхньої динаміки, можна провести розходження між короткостроковим і довгостроковим періодами функціонування фірми. У короткостроковому періоді постійні витрати залишаються незмінними, фірма може змінювати обсяг продукції, що випускається, тільки за допомогою зміни величини перемінних витрат. У довгостроковому періоді усі витрати стають перемінними, тобто це досить тривалий часовий інтервал для того, щоб фірма могла змінити свої виробничі потужності. Так, при наявності безробіття і перебуванні на ринку праці працівників відповідної кваліфікації легко збільшити обсяг виробництва за рахунок маси живої праці. Аналогічна ситуація може мати місце при використанні додаткових ресурсів