З іншого боку, умова Р = МС показує, що ціна як міра граничної корисності даного продукту дорівнює граничним витратам як мірі альтернативної вартості додаткової одиниці продукту. Таким чином, ця умова показує, що обмежені ресурси розподілені відповідно до переваг споживачів.

Виявивши криву пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді шляхом застосування правила MR(P) = МС, необхідно визначити, яка з різних можливих цін буде дійсно ціною рівноваги. В умовах чисто конкурентного ринку ціна рівноваги визначається загальним, чи ринковим, обсягом пропозиції і загальним обсягом попиту. Щоб установити загальний обсяг пропозиції, графіки, чи криві пропозиції окремих конкурентних продавців, повинні бути підсумовані. Для того щоб визначити ціну рівноваги й обсяг випуску, ці дані про загальний обсяг пропозиції повинні бути зіставлені з даними про загальний обсяг попиту.

Зіставляючи загальну запропоновану кількість продукції і загальну запитувана кількість при можливих цінах, визначають ціну рівноваги і рівноважну кількість для кожної з фірм.

Множачи ціну продукту на обсяг виробництва, ми знаходимо валовий доход кожної фірми. Валові витрати знаходимо шляхом множення середніх валових витрат на на обсяг виробництва. Різниця є економічним прибутком кожної фірми. Інший спосіб обчислення економічних прибутків — визначення прибутку на одиницю продукції шляхом вирахування середніх валових витрат з ціни продукту і множення різниці на рівноважний рівень виробництва фірми. Якщо для галузі сукупний економічний прибуток становить додатну величину, тоді ця галузь є процвітаючою.

Малюнок. Конкурентна рівновага для фірми (а) і для галузі (б) у короткостроковому періоді.

Горизонтальна сума кривої пропозиції 1000 фірм (ss) визначає криву галузевої пропозиції (SS). При даному галузевому попиті (DD) рівноважні ціна й обсяг виробництва в короткостроковому періоді для галузі складають 111 дол. і 8000 одиниць. Приймаючи ціну рівноваги як дану величину, типова фірма визначає обсяг виробництва, що максимізує прибуток, у 8 одиниць, і в цьому випадку дістає економічний прибуток, показаний білим прямокутником.

За умови, що ніяких змін у витратах чи ринковому попиті не відбувається, ці діаграми показують справжню ситуацію рівноваги в короткостроковому періоді. На ринку немає дефіцитів чи надлишків, щоб викликати зміни ціни чи загальної кількості продуктів. Фірми, що складають галузь, не можуть збільшити свої прибутки шляхом зміни обсягу виробництва. Більш високі витрати на одиницю продукції і граничні витрати, з одного боку, чи більш слабкий ринковий попит — з іншого, могли б створити ситуацію збитків.

Малюнок ((а) і (б)) підтверджує положення: ціна продукту — задана величина для окремої конкурентної фірми, але в той же час плани пропозиції всіх конкурентних виробників як групи — основна детермінанта ціни продукту. Хоча кожна фірма, що поставляє незначну частину від загального обсягу пропозиції, не може впливати на ціну, сума кривої пропозиції всієї безлічі фірм у галузі складає криву галузевої пропозиції, і ця крива має важливе значення для ціни. В умовах конкуренції ціна рівноваги є заданою величиною для окремої фірми й одночасно є результатом рішень про виробництво (пропозиції) усіх фірм, узятих як група.

Середня, чи типова, фірма в чисто конкурентній галузі споконвічно знаходиться в стані довгострокової рівноваги. Це показано на наступному малюнку, де ціна і мінімум середніх валових витрат рівні, скажемо, 50 дол. Економічні прибутки тут нульові; отже, галузь знаходиться в рівновазі, чи "у спокої", тому що у фірм відсутне прагнення вступити чи залишити галузь. Поточна ринкова ціна визначається загальним, чи галузевим, обсягом попиту та пропозиції, як показано кривими D1D1 і S1S1 на малюнку.

Малюнок. Тимчасові прибутки і відновлення рівноваги типової фірми (а) і в галузі (б) у довгостроковому періоді.

Сприятливе зрушення в попиті (з D1D1 до D2D2) порушить первісну рівновагу і викличе економічні прибутки. Але прибутки спонукають нові фірми ввійти в галузь, збільшуючи пропозицію (з S1S1 до S2S2) і знижуючи ціну продукту, поки економічні прибутки знову не стануть нульовими.

Задача

Подані функція попиту па товар X: Qdx = 8 - Рх + 0,2Ру,

де Рх й Ру ціни товарів X та У.

Припустимо Рх = 4, Ру = 5.

Визначити коефіцієнти прямої та перехресної еластичності попиту по ціні.

Рішення.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною показує відносна зміна обсягу попиту при відносній зміні ціни, тобто

ED = ((Q2 - Q1)/Q1)/((P2 – P1)/P1) ,

де ED - крапкова еластичність попиту за ціною,

P1 - первісна ціна,

Р2 - нова ціна,

Q1 – первісний обсяг попиту,

Q2 – новий обсяг попиту після зміни ціни.

При ціні на товар Х Рх = 4, обсяг попиту дорівнює:

Qdx = 8 - 4 + 1 = 5.

При ціні на товар Х Рх = 5 обсяг попиту буде дорівнювати:

Qdx = 8 - 5 + 1 = 4.

Отже, коефіцієнт прямої еластичності попиту по ціні буде дорівнювати:

ED = ((Q2 - Q1)/Q1)/((P2 – P1)/P1) = ((4-5) / 5) / ((5-4)/4) = -1/5:1/4 = -0,8.

Тобто при зміні ціни товару Х на 1% обсяг попиту на нього змініться на 0,8%.

Перехресна еластичність попиту показує, як змінюється попит на один товар у відповідь на зміну ціни іншого товару. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту показує відносна зміна попиту на один товар (товар А) при зміні ціни іншого товару (товар У).

ЕDAB = ((Q2A - Q1A )/(P2B