від зовнішніх джерел постачання енергоносіїв. Частка цих то-варів у загальному обсязі імпорту зменшилася з 40% у 2000 р. до 32,8% у 2003р.

Здійснення жорсткої політики щодо розрахунків за викорис-тані енергоносії та активізація інноваційної діяльності підприємств сприяли зниженню енергоємності української еко-номіки. За зростання ВВП протягом 2000-2003 рр. обсяги імпор-тованого газу поступово скорочуються (з 59,2 млрд. м3 у 2000 р. до 55,3 млрд. м3 у 2003 р.).

Спостерігалася тенденція до збільшення обсягів імпорту нафти для переробки на НПЗ та скорочення імпорту нафтопро-дуктів. За 2001 -2003 рр. обсяги імпорту нафти зросли у 3,9 раза. Головним чинником зростання вартісних обсягів імпортованої нафти у 2003 р. було зростання цін (62% приросту).

Слід відзначити позитивну тенденцію зростання в структурі імпорту частки продукції машинобудівної промисловості з 17,6% у 2000 р. до 23,8% у 2003 р. Протягом 2003 р. імпортні поставки машинобудівної продукції зросли на 51,0%. Основним чинником такої динаміки є прискорення темпів оновлення ос-новного капіталу та зростання у зв'язку з цим інвестиційного по-питу на імпортні машини та обладнання.

Протягом останніх років сталися істотні зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі товарами та послугами. Тривав процес скорочення обсягів торгівлі з країнами СНД. Частка країн цієї групи в загальному товарообігу скоротилася з 44,6% у 2000 р. до 38,8 у 2003 р. Торгівля з країнами далекого зарубіжжя, у т.ч. з ЄС, навпаки розвивалася більш швидкими темпами.

З 1996 до 2003 р. частка зовнішньоторговельного обороту Ук-раїни та країн ЄС зросла з 12,9% до 22,5% від загальної суми, а по аб-солютних показниках відповідно з 4,9 млрд. дол. до 10,4 млрд. дол. США. Згідно з прогнозами Міністерства економіки у 2004 р., після вступу до ЄС країн-кандидатів Україна може збільшити зовнішньотор-говельний оборот з ЄС приблизно у 1,5 раза — до 12,5-13,0 мпрд. дол. США на рік.

Найбільшими торговельними партнерами України серед країн-членів ЄС традиційно залишаються Німеччина, Італія та Великобри-танія.

В економічних відносинах України з країнами ЄС активізується секторальне співробітництво. Задовільно розвиваються стосун-ки Украчи з ЄС в питаннях, що стосують-ся захисту навколишнього середовища, транспорту, юстиції та внутрішніх справ. Нових імпульсів набуває міжрегіональне та транс-кордонне співробітництво, зокрема в рамках діючих євро-регіонів та нових транскордонних об'єднань. Підписано угоду між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво, а також співробітництво у сфері дослідження космосу.

Протягом 2000-2003 рр. Україна суттєво активізувала переговор-ний процес зі вступу до СОТ. За станом на 18 лютого 2004 р. Україна підписала 23 двосторонніх протоколи з доступу до ринків товарів та послуг: з Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Півден-ною Кореєю, Словенією, Латвією, Грузією, Індією, Угорщиною, ЄС, Чехією, Словаччиною, Болгарією, Кубою, Ізраїлем, Естонією, Поль-щею, Таїландом, Бразилією, Швейцарією, Парагваєм, Малайзією. У рамках двосторонніх переговорів погоджено понад 95% тарифних позицій. Формування зобов'язань з доступу до ринку послуг України перебуває на заключній стадії.

У контексті забезпечення правової складової вступу України до СОТ продовжується спільна робота уряду та Верховної Ради України щодо приведення національного законодавства у відповідність до норм і правил СОТ. Проте неповною мірою забезпечується подання на розгляд та ухвалення Верховною Радою України проектів законів, пе-редбачених Графіком введення в дію законопроектів з метою адап-тації законодавства, зокрема щодо захисту прав інтелектуальної влас-ності.

Основним завданням на 2004 р. є повне завершення процесу на-буття Україною членства в СОТ, зокрема завершення проведення всіх двосторонніх переговорів та розроблення проекту звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та проекту Протоколу про вступ України до СОТ.

Одночасно необхідно постійно здійснювати аналіз та визначати шляхи підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах членства в СОТ через приведення національної системи стан-дартизації у повну відповідність до міжнародних та європейських стандартів і норм, створення привабливого та безпечного інвес-тиційного середовища.

У 2004 р. необхідно забезпечити ухвалення законопроектів, спря-мованих на наближення законодавства України до законодавства ЄС та відповідних міжнародних норм і стандартів СОТ, зокрема у сфері санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю, технічних бар'єрів у торгівлі, торговельних аспектів прав інтелектуальної влас-ності.

У зв'язку з розширенням ЄС исобливо гостро постають питання запобігання негативним для України наслідкам розширення ЄС та відвернення загроз торгово-економічної ізоляції від країн Західної та Центральної Європи, уникнути яких можна шляхом повного виконан-ня вимог Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

Країни СНД є головними торговельними партнерами України. Ук-раїну з іншими країнами-членами СНД об'єднують такі спільні стра-тегічні пріоритети, як подолання системної кризи, реформування та розвиток національних економік, проведення ефективної соціальної політики, інтеграція у світовий економічний, інформаційний, політич-ний та культурний простір.

Важливою подією в рамках економічних відносин України з країнами СНД стала Заява президентів України, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації від 23 лютого 2003 р. щодо формування Єдиного економічного простору і підписання у ве-ресні 2003 р. під час проведення саміту країн СНД в Ялті відповідної Угоди.

Разом з тим основними проблемами співробітництва з країнами СНД залишаються затягування процесу формування зони вільної торгівлі в рамках СНД як одного з основних етапів формування Єди-ного економічного простору, відновлення російського ринку збуту ук-раїнських товарів, який лишається головною складовою в зовнішньо-торговельному обороті України.

Сталий економічний розвиток країн СНД, який спостерігався у 2000-2003 рр., створює сприятливий клімат для налагодження з ними плідних двосторонніх торговельних відносин.

ВИСНОВКИ

Отже можемо виділити на сучасному етапи такі тенденції глобальної торгівельної системи.

Обсяг товорообороту міжнародної торгівлі, хоч і з коливаннями, але невпинно зростає, випереджаючи виробництво. Це