.

Специфічною формою страхування на дожиття є страхування додаткової пенсії. Цей вид добровільного страхування сприяє підвищенню державних пенсій усім категоріям громадян після настання пенсійного віку. Тим страхувальникам, що досягли його, виплачується довічна додаткова пенсія.

Страхувальниками в цьому виді страхування виступають всі категорії працюючих, у тому числі військовослужбовці, а також домогосподарки, якщо вони виховують двох і більше дітей у віці до 16 років. Застрахуватись можуть чоловіки від 25 до 65 років, жінки від 20 до 60 років. З огляду на те, що застрахувати можна лише майбутню додаткову пенсію, страхувальник в одній особі є й застрахованим. Стан їхнього здоров’я при цьому до уваги не береться.

Певні особливості страхування характерні для страхування дітей, весільного страхування, страхування вихованців дитячих будинків та інтернатів, страхування на випадок смерті та втрати здоров’я, які в даній роботі не розглядаються.

Принципи, викладені при розгляді змішаного страхування життя, зберігають чинність і в разі страхування від нещасних випадків. Йдеться, насамперед, про обмеження обсягу страхової відповідальності лише обумовленими наслідками страхового випадку, що викликав втрату здоров’я страхувальника в період дії договору. Саме таке обмеження сприяє встановленню доступних страхових тарифів навіть для людей з незначними доходами, суттєво доповнюючи можливості соціального страхування.

Добровільне індивідуальне страхування від нещасних випадків є найбільш поширеним. Згідно з його умовами застрахувати можна лише самого себе. До числа страхувальників входять ті ж особи, що й при змішаному страхуванні життя. Їх вікові межі майже аналогічні: від 16 років до середнього періоду тривалості життя, але з умовою, щоб договір страхування закінчувався через рік після верхньої межі. Стан здоров’я страхувальника в цьому виді страхування до уваги не береться, за винятком непрацюючих інвалідів першої групи.

Обсяг страхової відповідальності встановлюється аналогічно до відповідної страхової відповідальності за змішаним страхуванням життя. Страхова сума виплачується тоді, коли стався нещасний випадок із застрахованим у період дії договору, що зумовив втрату ним здоров’я або смерть. У зв’язку із смертю страхова сума виплачується, якщо вона надійшла на протязі одного року з дня нещасного випадку.

Аналогічно змішаному страхуванню за обумовлені наслідки від настання нещасного випадку виплачується стільки відсотків від страхової суми, на скільки відсотків страхувальник втратив своє здоров’я. Але за індивідуальним страхуванням від нещасних випадків усі виплати не можуть перевищувати величини однієї страхової суми, на яку укладено договір. Разом з тим, для збільшення страхової суми страхувальник має право укладати декілька договорів одночасно. За кожним з них страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не нижче певного мінімуму.

За умовами індивідуального страхування від нещасних випадків передбачено можливість пропорціонального зменшення страхової суми в разі, якщо страхувальник добровільно зробив менший внесок, ніж того вимагає ступінь ризику його професії. Водночас, враховуючи, що обсяг страхової суми є однією з найважливіших умов страхування, зміна її в період дії договору можлива лише за згодою сторін. У наведеній ситуації страхувальник має право тільки на перерахунок страхових внесків.

Страхування від нещасних випадків використовує договори на строк у цілих роках від 1 до 5 років, але найбільш поширеним є однорічний період. З метою зацікавлення страхувальників в укладенні договорів на більш тривалий строк передбачено скидки при страхуванні: на 3 роки – 5 %; на 4 роки – 10 %; на 5 років – 15 % з нарахованої суми страхового внеску Федоров Т.А. Страхование в условиях рыночной экономики. – СПБ.: СПбУЭФ, 1995. – С.63.

В основу побудови тарифів покладено критерій виробничого ризику. Диференціація їх можлива і за територіальним ризиком. Крім індивідуального добровільного страхування від нещасних випадків, є ще й страхування від них робітників та службовців за рахунок підприємств, організацій, установ, в яких зайняті працівники з найбільш небезпечними умовами праці для застрахованих, а страхові внески виплачують підприємства, на яких застраховані працюють. Перелік працівників, що підлягають страхуванню за рахунок організацій, встановлює Міністерство фінансів України на основі подання відповідних міністерств і відомств.

Специфічною формою обов’язкового страхування від нещасних випадків є страхування пасажирів. На відміну від обов’язкового майнового страхування, принцип автоматичності обов’язкового страхування пасажирів поширюється на час перебування їх в дорозі. Джерелом страхових виплат є страхові внески, включені в ціну проїзних документів. У разі, коли цих умов не має, постраждалий (наприклад, безбілетний пасажир) не має права на страхове відшкодування. Зазначимо, що обов’язкове страхування пасажирів повністю діє на повітряному транспорті, а також на інших видах транспорту далекого прямування.

Для посилення соціального захисту військовослужбовців та військовозобов’язаних під час знаходження на зборах введено обов’язкове страхування їхнього здоров’я і життя. Страхувальниками тут виступають відповідні військові та інші відомства, що мають свої війська й контингенти військовослужбовців.

Певні особливості є в медичному страхуванні на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини, в тому числі від хвороби та настання нещасного випадку. В нашій країні таке страхування є частиною державного обов’язкового соціального страхування, яке проводиться за рахунок коштів підприємств і організацій. Страховиками тут є страхові медичні організації, що мають ліцензії на право займатися медичним страхуванням. За обов’язковим медичним страхуванням страхувальниками, котрі виплачують страхові внески, є для непрацюючих громадян – органи влади областей та республіки Крим, а для працюючих – їхні підприємства, організації і установи. Страхові внески виплачуються: підприємствами всіх форм господарювання за рахунок своїх доходів (прибутку); закладами соціально-культурної сфери – за рахунок кошторисів асигнувань