Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим — дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при заключенні договору.

Страхова сума виплачується застрахованому при нещасному випадку, що стався в період дії договору (певний відсоток) та при дожитті дитини до 18 років.

Страхування до шлюбу. Договір може бути укладеного на користь дітей, котрі постійно проживають в Україні. Вік дитини на день підписання договору не може перевищувати 15 повних років.

Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного шлюбу в період з дня закінчення строку страхування до досягнення 21 року. При невступі до шлюбу страхова сума виплачується по дожитті застрахованого до 21 року.

Медичне страхування може бути обов'язковим і добровільним. Обов'язкове державне страхування регламентується законодавством щодо сфери його поширення, механізму визначення страхової суми, правил надходження та способів використання страхових фондів. В Україні ще не прийнято закону про медичне страхування, хоча в Законі "Про страхування" воно назване першим у переліку обов'язкових видів страхування. Очікується, що обов'язкове медичне страхування в Україні набуде ознак соціального страхування і ґрунтуватиметься на принципі "багатий платить за бідного, здоровий — за хворого" Перспективи розвитку страхування // Економіка України, № 7, 2002. – с. 83-87.

.

Розглянемо детальніше добровільне медичне страхування.

За своїм призначенням медичне страхування є формою соціального захисту інтересів громадян у разі втрати ними здоров'я з будь-якої причини. Воно пов'язане з компенсацією витрат громадянам, зумовлених оплатою медичної допомоги та інших витрат, пов'язаних із підтримкою здоров'я:—

відвідуванням лікарів та амбулаторним лікуванням;—

придбанням медикаментів;—

лікуванням у стаціонарі;—

отриманням стоматологічної допомоги, зубним протезуванням;—

проведенням профілактичних та оздоровчих заходів тощо.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:—

страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;—

страховики — страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;—

медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичну діяльності.

Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок Бутова Б.Г., Ананьева Н.Г. Экономическое обоснование страховых тарифов по обязательному медицинскому страхованию // Финансы. – 1994. - № 1.:—

добровільних страхових внесків підприємств та організацій;—

добровільних страхових внесків різних груп населення;—

добровільних внесків окремих громадян.

Добровільне медичне страхування може бути індивідуальним і колективним.

При індивідуальному страхуванні страхувальниками, як правило, виступають окремі громадяни, які уклали договір із страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків, родичів) за рахунок власних грошових засобів.

При колективному страхуванні страхувальником, як правило, є підприємство, організація, установа, яка укладає договір із страховиком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів тощо) за рахунок їхніх грошових засобів.

Страхові організації укладають угоди з профілактично-лікувальними закладами (незалежно від форм власності) про надання ними медичної допомоги застрахованим за певну плату, яку зобов'язується гарантувати страховик.

Страховий поліс з добровільного медичного страхування обумовлює обсяг надання медичних послуг, можливість вибору умов отримання медичної допомоги тощо. Програми добровільного медичного страхування розширюють можливості і поліпшують умови надання профілактичної, лікувально-діагностичної та реабілітаційної допомоги.

Договір з добровільного медичного страхування може, зокрема, передбачати Воблый К.Г. Основы экономики страхования. – М.: Изд. Центр «Анкил», 1993. – С. 131.:—

ширше право вибору застрахованим пацієнтом медичних установ, лікарів для обслуговування;—

поліпшення умов утримання застрахованого в стаціонарах, санаторіях, профілакторіях;—

надання спортивно-оздоровчих послуг та інших засобів профілактики;—

подовження тривалості післялікарняного патронажу та догляду за пацієнтом у домашніх умовах;—

діагностику, лікування та реабілітацію з використанням методів нетрадиційної медицини;—

розвиток системи сімейного лікаря;—

страхування виплат з тимчасової непрацездатності, вагітності, пологів та материнства на пільгових умовах за строками і розмірами грошових виплат;—

участь у цільовому фінансуванні технічного переозброєння й нового будівництва лікувально-профілактичних установ, підприємств з виробництва медичного устаткування, ліків з правом першочергового отримання послуг або продукції (протези, ліки, діагностика і т.ін.) цих підприємств та організацій.

Тарифи, на медичні та інші послуги з добровільного медичного страхування встановлюються за згодою страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.

Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки вірогідності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.

При співіснуванні обов'язкового та добровільного медичного страхування держава повинна запровадити механізми, які б забезпечували неможливість реалізації програм добровільного медичного страхування за рахунок погіршення реалізації програм з обов'язкового медичного страхування.

У зв’язку із специфічністю страхових випадків у страхуванні життя розрахунок страхових тарифів спирається на інші принципи, ніж в майновому страхуванні. Найважливіші з них такі: широке використання методів демографічної статистики і теорії ймовірності; застосування довгострокових фінансових обчислень. Структура нетто-ставок включає декілька елементів, кожен з яких є джерелом формування страхового фонду для конкретного виду страхової відповідальності, що включено в договори страхування.

Саме необхідність розрахунку тарифних ставок та резерву внесків страхування життя на основі зазначених принципів зумовили появу особливої наукової галузі – теорії актуарних розрахунків. Змістом їх є система математичних і статистичних методів, які дозволяють встановити фінансові права й обов’язки сторін у довгостроковому страхуванні життя.

Тарифна ставка використовується для того, щоб визначити обсяг грошової суми, котру кожний із страхувальників зобов’язаний внести в загальний фонд (страховий) з одиниці страхової суми. Загальна величина зібраних внесків, обчислених на основі тарифної ставки, має бути достатньою для встановлених страхових виплат Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова