Розрахунок починається із встановлення повної тарифної ставки або брутто-ставки. Структурно вона складається з двох основних елементів: нетто-ставки, що є джерелом забезпечення виплат страхових сум, і навантаження, якого має вистачити для компенсації витрат на проведення страхових операцій. Нетто-ставка гарантує виконання фінансових зобов’язань страховика за договорами страхування.

Особливе місце в розрахунку тарифних ставок займають так звані таблиці смертності, котрі використовують усі страхові організації. Внески, що акумулюються страховником, можуть використовуватись як кредитні ресурси і приносити йому процентні гроші. Це дозволяє врахувати внески для зниження тарифних ставок перед їх встановленням.

Тарифні ставки встановлюються одноразові і річні. Використання перших означає сплату внеску на початку дії договору страхування. Страхові відносини в цьому разі спираються на так званий принцип нуля, відповідно до якого передбачається рівність фінансових зобов’язань страховика й страхувальника один перед одним. Одноразовий внесок означає, що страхувальник одразу ж на початку дії договору погашає усі свої зобов’язання перед страховиком.

У разі застосування річної ставки відбувається поступове погашення фінансових зобов’язань страхувальника щорічно, на протязі дії договору страхування.

Порівнюючи можливості застосування одноразової й річної ставок, можна відмітити, що, сплачуючи страховий внесок одноразово, страхувальник втрачає менше коштів, ніж при виплаті внесків упродовж декількох років. Це зумовлено тим, що за одноразової сплати відповідна грошова сума находить у господарський оборот і на неї нараховуються відсотки. При річних же внесках частина доходу у вигляді процентів втрачається. Тому величину річних ставок не можна попередньо зменшити в такому ж розмірі, як одноразових. Важливо й те, що при одноразовому внеску всі страхувальники виконують свої платежі. Якщо здійснюються річні виплати, то не за всіма договорами вони будуть виконані в повному обсязі, бо частина застрахованих – це застраховані до закінчення дії договору.

Зростання чисельності суб’єктів в особистому страхуванні значною мірою залежить від правильного визначення та вчасної виплати страхової суми, завдяки чому реалізується страхова відповідальність страховиків перед своїми клієнтами. Практичне виконання їхніх зобов’язень вимагає неухильного дотримання партнерами умови того чи іншого виду особистого страхування, глибокого вивчення всіх факторів, котрі впливають на вирішення питання виплати страхової суми.

Найважливішим фактором, без наявності якого в страхувальника чи застрахованого не виникає права на страхову суму, є настання страхового випадку, що відбувся в період дії договору. Залежно від умов страхування страхова сума виплачується або за фактом настання страхового випадку, або за його обумовленими конкретними наслідками. Наприклад, у разі дії договору на дожиття і на випадок смерті з будь-якої причини підставою для настання страхової відповідальності (виплати страхової суми) є факт дожиття застрахованого до закінчення дії договору страхування життя чи обумовленої в ньому події або ж факт смерті страхувальника (застрахованого). Якщо встановлені законодавством документи підтверджують дійсність настання відмічених страхових випадків, то настає страхова відповідальність у формі виплати страхової суми, причому не обмежена будь-якими додатковими вимогами.

Коли в договорі страхування життя передбачено обмеження страхової відповідальності в разі смерті застрахованого, постає необхідність підтвердження її факту, причин та обставин, за яких вона сталася. У цьому випадку потенціальний одержувач страхової суми зобов’язаний підтвердити свідоцтвом загсу про смерть лише її факт та дату настання. Страхова організація сама встановлює причину й обставини смерті застрахованого або страхувальника Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – С. 221.

Саме встановлення причин та обставин, за яких відбувся страховий випадок, є ще одним фактором, котрий зумовлює можливість виплати страхової суми. Якщо в договорі передбачено обмеження страхової відповідальності, то виплата страхової суми здійснюється лише тоді, коли факт смерті чи обумовлену втрату здоров’я від нещасного випадку включено до переліку страхових подій, зазначених у договорі.

Фактором, що впливає на можливість виплати страхової суми, є відповідність страхового випадку, який відбувся, встановленому обсягу страхової відповідальності.

Якщо впродовж трьох років після настання страхового нещасного випадку виникли зумовлені ним для застрахованого негативні наслідки, то це також виступає фактором впливу на страхову відповідальність. До таких наслідків належать порушення функцій пошкодженого органу і втрата внаслідок цього певного відсотку працездатності або довготривале (понад 15 днів) безперервне лікування наслідків страхового випадку. При цьому вимагається документ лікувального закладу про факт і прямий причинний зв’язок між нещасним випадком та встановленою втратою здоров’я.

Страхова сума виплачується лише тоді, коли страховий нещасний випадок відбувся в період дії договору. Це ще один фактор, котрий зумовлює відповідний рівень страхової відповідальності. Оскільки дія договору передбачає сплату одноразового чи періодичних внесків, претензії на одержання страхової суми мають законну підставу тільки за умови документального підтвердження сплати одноразового або чергового внеску до настання нещасного випадку із застрахованим чи його смерті. Можлива і повна оплата внесками договору до дня дожиття, що також повинно мати документальне підтвердження Федоров Т.А. Страхование в условиях рыночной экономики. – СПБ.: СПбУЭФ, 1995. – С. 86.

Одним з факторів, який свідчить про законі підстави на одержання страхової суми страхувальником або застрахованим, є подання документів про підтвердження того факту, що нещасний випадок відбувся саме із застрахованим, а одержувачем страхової суми на дожиття є та особа, котра зазначена в договорі страхування. Це підтвердження відлягає перевірці шляхом зіставлення та аналізу документів, виданих відповідними установами. Якщо немає підстав не довіряти поданим документам, то страховим органом приймається рішення про обсяг виплати й одержувача страхової суми.

Одержувачами страхової суми за правилами страхування є страхувальник або застрахований, посмертний одержувач, спадкоємці