Для того, щоб отримати страхову суму, страхувальник або застрахований мають подати в страхову організацію за місцем сплати останніх внесків страхове свідоцтво. За бажанням одержувача і за його заявою страхова сума може бути перерахована на його рахунок в банку.

Спеціалісти страхової організації вивчають подані документи, насамперед перевіряють повноту сплати всіх внесків, відповідність прізвища, імені та по батькові застрахованого в усіх документах, дату закінчення строку страхування або дату вступу застрахованого в шлюб (за весільним страхуванням). Коли ж виявлено недоплати окремих внесків у межах останніх трьох років, то вони мають бути утримані з належної до виплати страхової суми або пенсії. Внески, сплачені надлишково, повертаються разом із страховою сумою.

Якщо перевірка дозволила встановити законність і правильність оформлення поданих документів, приймається рішення про виплату страхової суми, для якого складається розрахунок встановленої форми.

У розширенні контингенту страхувальників життя виплати на дожиття відіграють суттєву роль, тому що пов’язані з надходженням радісних подій. Оскільки вчасна виплата страхових сум свідчить про реалізацію страхової відповідальності насправді, то це є важливим фактором, що сприяє посиленню впливу виплат страхових сум на розвиток страхування життя.

У разі дострокового припинення договору страхування життя з правом одержання викупної суми страхувальник подає до страхової організації заяву, страхове посвідчення, а також представляє особистий рахунок, який є підставою для здійснення розрахунку і виплати викупної суми.

З настанням нещасного випадку із застрахованим виникають підстави для виплати повної або часткової страхової суми. Обсяг її, зумовлений втратою здоров’я, визначається фахівцями страхової організації на основі вивчення відповідних документів. Вони подаються як страхувальником, так і на прохання страхової організації медичними закладами та іншими установами.

Страхувальнику у разі настання нещасного випадку потрібно звернутись до страхової організації за місцем укладання договору, сплати внесків із страхуванням життя, а за умовами обов’язкового страхування пасажирів – за місцем їхнього проживання.

Аналіз документів на виплату страхової суми має переконати в об’єктивності ознак підтвердження факту травми, раптового гострого отруєння чи прирівнюваного до нього захворювання. Визначається і достеменність безпосереднього причинного зв’язку між нещасним випадком та його наслідками, відображеними в договорі за умовами страхування. Крім того, встановлюється наявність впливу на стан здоров’я застрахованого інших, не страхових факторів, зокрема загальних захворювань, травматичних проявів як наслідків тілесних ушкоджень, одержаних до укладення договору страхування. За допомогою зіставлення різних документів страхові спеціалісти пересвідчуються, чи втрата здоров’я (і в якому обсязі) відбулася на протязі трьох років з дня настання нещасного випадку, чи в пізніший період. Важливо також встановити міру належності даного нещасного випадку до страхових, тобто, чи має право застрахований на одержання страхової суми.

3. Сучасний стан та напрями удосконалення особистого страхування в Україні

В У країні станом на 1 січня 2001 року до Державного реєстру внесено 655 організацій. Із них на здійснення особистого страхування отримали ліцензії: 581 — на страхування життя; 597 — на страхування від нещасних випадків; 424 — на медичне страхування.

Наведені дані свідчать, що для страхувальників, які займаються особистим страхуванням, найпривабливішим є страхування життя, а найменш привабливим — медичне страхування Перспективи розвитку страхування // Економіка України, № 7, 2002. – с. 83-87.

.

За останні роки на ринку особистого страхування України зросла питома вага ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання питомої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування та отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б використати на здешевлення послуг із страхового захисту та на здійснення повнішого захисту інтересів громадян. Отже, це невигідно, з огляду на довгостроковий період ні страховику, ні страхувальнику. Невигідно і з погляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Переважна більшість договорів особистого страхування була укладена в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояснюється, з одного боку, вкрай низькими індивідуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також — недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранту їхнього добробуту. З другого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат; б) заощаджували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачують за безготівковими рахунками, а виплати отримують готівкою).

Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є Самойловський А.Л. Пропозиції щодо удосконалення страхового ринку України // Фінанси України, № 11, 2000 р:—

збільшення обсягів страхових резервів на один договір;—

вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів;—

збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов'язань перед страхувальником;—

пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування, про що свідчить зменшення питомої ваги п'яти найбільших страхових компаній у загальному обсязі зібраних в Україні премій зі страхування життя з 77% в 1999 до 57% в 2001 році.

У ринковій економіці галузь страхових послуг відіграє дуже важливу роль в суспільстві. Ситуація у країнах із перехідною економікою, навпаки, є унікальною: застійна, монополістична система з часом поступається динамічній, конкурентній, ринковій економіці і, оскільки страхова діяльність у новому середовищі супроводжується значною непевністю