зв'язки набувають в умовах і сферах екстремального стану (кризові ситуації в економіці, політиці й самій державності, кредитні та інші дефіцити, значна різниця в цінах, у тому числі на робочу силу, в різних частинах світового господарства тощо). Все це дає змогу отримати величезні прибутки, а тіньовим структурам - сховати їх від оподаткування та ін.
Тіньові відносини і зв'язки є немовби тінню офіційного ринку, ринкового законодавства тощо, які, отримуючи певну самостійність руху, паразитують на суперечностях товарного виробництва і обігу. Проте самостійність існування тіньової економіки надто обмежене. Якщо підрив нею об'єктивних законів товарного виробництва і обігу сягає певної межі, то починає пробуксовувати ринкове господарство, тінню якого вона є, і це впливає на неї саму, різко скорочуючи її можливості. Звідси об'єктивною межею тіньової економіки є нормальне функціонування ринку.
Конкретні організації та прояви тіньової економіки, існуючи як загальні форми, не є стабільними і довговічними щодо певних її учасників. Розвиток соціальне орієнтованого ринкового господарства, в якому поєднуються ринкова система і державне регулювання при зростанні ролі колективів власників та їх організаційних структур, інфраструктури ринку, суспільних організацій тощо, долає суперечності ринкової економіки, а разом з тим і саморух його тіні. Суперечність сучасного ринку розв'язується не через його відкидання, а шляхом використання для всебічного розвитку продуктивних сил і багатства суспільства.
2. Конкуренція, економічна невизначеність та недосконалості ринку
2.1. Сутність ринкової конкуренції та захист конкурентного середовища
По самому загальному визначенню, конкуренція — це суперництво між учасниками ринку. У той же час із приводу сутності конкуренції існують різні трактування в залежності від позицій, займаних теоретиками.
На думку неокласиків, конкуренція є боротьба за економічні ресурси, за твердження стійкої ніші на ринку. Й. Шумпетер вважав, що головне в конкурентній боротьбі — упровадження нововведень, «руйнування, що творить» віджилого; сама ж конкуренція зовсім не ідеал, технологічний прогрес нерідко забезпечує монополія. Розглядаючи процес конкуренції, один зі стовпів неоліберального напрямку Ф. Хайек робить упор на роль інформації, що здійснюється через рух цін, зв'язує виробників і споживачів.
Достоїнство конкуренції в тім, що вона ставить розподіл обмежених ресурсів у залежність від економічних аргументів, що змагаються. Перемогти в конкурентній боротьбі звичайно можна, пропонуючи блага (економічні ресурси і продукцію) більш високої якості або за меншою ціною.
Тому роль конкуренції полягає в тому, що вона сприяє встановленню на ринку визначеного порядку, що гарантує виробництво достатньої кількості якісних благ, що продаються по рівноважній ціні.
Позитивний ефект конкуренції багато в чому залежить від тих умов, у яких вона діє. Звичайно виділяють три основні передумови, наявність яких необхідна для функціонування механізму конкуренції: по-перше, рівність економічних агентів, що діють на ринку (багато в чому це залежить від кількості фірм і споживачів); по-друге, характер виробленої ними продукції (ступінь однорідності продукту); по-третє, воля входу на ринок і виходу з нього (насамперед відсутність перешкод для входу у виді організаційних об'єднань і структур).
Розрізняють кілька видів конкуренції, або так званих форм ринкових структур.
Чиста конкуренція виникає при наступних умовах:*
існує безліч дрібних фірм, що пропонують на ринку однорідну продукцію, при цьому споживачеві байдуже, у якої фірми він здобуває цю продукцію; *
частка кожної фірми в загальному обсязі ринкової пропозиції даної продукції настільки мала, що будь-яке її рішення про підвищення або зниження ціни не відбивається на ціні ринкової рівноваги;*
вступ нових фірм у галузь не зустрічає яких-небудь перешкод або обмежень; вхід і вихід з галузі абсолютно вільний;*
немає обмежень на доступ тієї або іншої фірми до інформації про стан ринку, цінах на товари і ресурси, витратах, якості товарів, техніці виробництва і т.д.
Конкуренція, що у тому або іншому ступені зв'язана з помітним обмеженням вільного підприємництва, називається недосконалою. Для цього виду конкуренції характерна незначна кількість фірм у кожній сфері підприємницької діяльності, можливість якої-небудь групи підприємців (або навіть одного підприємця) довільно впливати на кон'юнктуру ринку. При недосконалій конкуренції існують тверді бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових підприємців, відсутні близькі замінники продукції, що випускається привілейованими виробниками.
Між зробленою і недосконалою конкуренцією лежить той вид її, що досить часто зустрічається в практиці і є як би сумішшю двох відзначених видів, — це так називана монополістична конкуренція.
Вона являє собою тип ринку, в умовах якого велика кількість дрібних фірм пропонують різнорідну продукцію. Вхід на ринок і вихід з його звичайно не зв'язані з якими-небудь труднощями. Існують розходження в якості, зовнішньому вигляді й інших характеристиках товарів, вироблених різними фірмами, що роблять ці товари в чомусь унікальними, хоча взаємозамінними
Протилежністю конкуренції служить монополія (від грец. monos— один і poleo — продаю). В умовах монополії одна фірма є єдиним продавцем даної продукції, що не має близьких замінників. Бар'єри для вступу в галузь для інших фірм практично нездоланні. Якщо в однині виступає покупець, то така конкуренція називається монопсонією (від грец. monos — один і opsonia — закупівля).
В умовах монополії, як правило, виграє продавець; монопсонія ж забезпечує привілей для покупців. У деяких галузях зустрічається своєрідна двостороння монополія, коли на ринку визначеної продукції виступає один продавець і один покупець (наприклад, в області військового виробництва: замовник — держава, постачальник — єдина фірма).
Чиста монополія і чиста монопсонія — порівняно