Досвід країн з ринковою економікою свідчить про необхідність захисту конкурентного середовища державними засобами. Основна мета застосування цих засобів полягає в тому, щоб домогтися оптимального сполучення різних видів конкуренції, не допустити, щоб одні з них придушили інші і тим самим послабили сукупні позитивні результати конкуренції.

Для формування конкурентних ринків необхідні відповідне інституціональне середовище, ефективна робота фінансово-кредитної системи, захист національних виробників.

У практиці ринкових відносин розрізняють сумлінну і несумлінну конкуренцію. Сумлінна конкуренція — це така, при якій дотримуються правові й етичні норми взаємин з партнерами. Під несумлінною конкуренцією розуміються технічне шпигунство, підкуп працівників конкурента, помилкова реклама, самовільне використання чужого товарного знаку, копіювання зовнішнього оформлення товару іншої фірми і т.п.

2.2. Економічна невизначеність та ризики

Домогтися бажаного результату в конкурентній боротьбі досить непросто. Як відзначав Й. Шумпетер, успіх у підприємницькій діяльності вимагає великої витривалості, наявності особливих здібностей, що властиві лише невеликій частині населення. «Романтика колишніх комерційних авантюр відходить у минуле, оскільки багато чого з того, що колись могло дати лише геніальне осяяння, сьогодні можна одержати в результаті строгих розрахунків» Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. - М., 1995. С. 184..

Але самі строгі розрахунки ще не гарантія успіху. Будь-яка господарська діяльність зв'язана з невизначеністю, тобто ситуацією, при якій невідомо, як будуть розвиватися майбутні події. Наприклад, невідомий ступінь коливання цін, розмір очікуваного доходу.

Невизначеність — ситуація, що не піддається оцінці, що ускладнює вибір варіантів, поводження учасників господарської діяльності. Якщо імовірність очікуваної події невідома, воно може розвиватися і наступити різними способами, тобто має місце невизначеність. Нерідко кінцевий підсумок у цілому відомий, але невідомі терміни, відхилення від прогнозованого варіанта, непередбачені наслідки.

В умовах невизначеності прийняття господарських рішень піддається ризикові. Ризик — це оцінка імовірності очікуваної події. Вона не може бути абсолютно точною. Господарська діяльність зв'язана з ризиком відхилень від проведених оцінок і розрахунків, з ризиком невдач, утрат, несподіваної зміни кон'юнктури. Відкриття власної справи, участь в інвестиційному проекті, придбання пакета акцій — усі ці дії зв'язані з ризиком. Він різноманітний, тому часто, говорячи про ризик, мають на увазі різні види його або ризик у різних сферах.

Яким видом бізнесу зайнятися, що й у якому розмірі робити, куди укласти вільні гроші? При рішенні цих і інших подібних питань приходиться враховувати безліч суперечливих факторів, перебирати незліченні варіанти. А ступінь імовірності оптимального вибору, як правило, невелика.

Ризик в умовах невизначеності неминучий, він припускає й імовірність події, і ступінь відхилення від очікуваного результату. Допустимо, у власника акцій мається один шанс із десяти на виграш від підвищення курсу. Розмір виграшу або втрат при тім же співвідношенні шансів може бути досить різний — це залежить від коливань курсу і кількості придбаних акцій.

Відношення до ризику по-різному. Люди прагнуть звести невизначеність до мінімуму. Кожний, хто займається підприємницькою діяльністю, бере на себе визначену частку ризику. Разом з тим він прагне зменшити ступінь ризику, точніше прогнозувати ситуацію, застрахуватися від можливих збитків.

Отже, ризик зв'язаний з елементом невизначеності, що так чи інакше відбивається на поводженні економічних агентів і результатах господарської (економічної) діяльності. Особливе значення проблема ризику здобуває в таких сферах діяльності, як інвестування, страхування, кредит.

Вкладення засобів у виробництво, цінні папери з метою витягу доходу припускає оцінку очікуваної рентабельності операції. Процес страхування припускає відшкодування можливих збитків. Страхування ризику припускає, з одного боку, можливість статистичної оцінки імовірності втрат, а з іншого боку — можливість з боку страховика компенсації визначеної кількості ризиків. Кредитний ризик— вузлова проблема керування банківською діяльністю, визначення платоспроможності дебітора, організації системи гарантій, забезпечення повноти й об'єктивності інформації.

Існують різні способи зниження ризику в умовах невизначеності. Досить широко використовується принцип диверсифікованості — різнобічного і різноманітного розміщення засобів. Здобуваються, наприклад, цінні папери багатьох компаній, зайнятих у різних областях; інвестор вкладає кошти в різні активи, що володіють різною прибутковістю і ступенем ризику. Одним зі способів зниження ризику є страхування. Існує розвинута система страхування банківських операцій: передача боржником майна в заставу; поручительство іншої особи; розвиток технічних засобів надання кредиту.

Вивчення і прийняття рішень у ринковій економіці засновано на виборі. Детальність інформації і розмаїтість активів забезпечує широту вибору. Однак це лише передумови його надійності, зниження ступеня ризику. Універсальних правил прийняття оптимальних рішень не існує.

2.3. Недосконалості ринку

Функції ринку роблять його в принципі досить ефективною системою. Однак це не означає, що ринкові відносини є цілком досконалими і забезпечують прогресивний розвиток економіки. Відокремлення економічних агентів, неповний збіг їхніх інтересів, а найчастіше й антагонізм неминуче ведуть до загострення багатьох протиріч.

В основному недосконалості ринку зв'язані з відхиленням від умов, що забезпечують зроблену конкуренцію. До того ж ринкова економіка виявляється нездатною забезпечити виробництво важливих благ або створює їх у недостатніх обсягах.

Недосконалості, або