Роль перевізника на морському та внутрішньому водному транспорті виконує судно-власник або власник судна. Згідно із статтею 20 КТМ судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені незалежно від того, є вона власником судна чи використовує його на інших законних підставах; власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює щодо закріпленого за нею судна права, до яких застосо-вуються правила про право власності. Це стосується також власників річкових суден, право-вий статус яких врегульовано Статутом внутрішнього водного транспорту СРСР, затвердже-ним постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р.

Господарський кодекс України визначає основи правового регулювання господарської діяльності щодо перевезення вантажів усіма видами транспорту, що становлять Єдину транспортну систему України.

Закон України «Про транспорт» визначає склад залізничного, автомобільного, річкового, авіаційного, морського транспорту та інших видів транспорту (транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, а також промислові, бу-дівельні, торговельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями різ-них форм власності).

2. Аналіз дій підприємства щодо транспортного забезпечення ЗЕД.

2.1. Загальна характеристика підприємства та його контрагента.

ПО "Пневмостроймашина" — одне з ведучих підприємств Середнього Уралу, найбільший у галузі виробник гідравлічного устаткування, експортер гідромоторів і насосів для будівельно-дорожньої і підйомно-транспортної техніки і будівельно-монтажного пневмоінструмента для різних галузей індустрії. Це гідроустаткування, що відповідає світовому рівню по тиску, потужності, ресурсу і ступеню уніфікації, установлено більш ніж на 400 видах різноманітних будівельних, дорожніх, комунальних, меліоративних, лісо- і торфозаготівельних, пожежних і інших видах гадрофицьованих мобільних машин і устаткування. Підприємство має досить високий виробничо-технічний і кадровий потенціал. В умовах переходу на ринкові методи ведення господарювання перед ПО коштує основна задача — не тільки зберегти свій потенціал, якість і асортимент продукції на досягнутому рівні, але й удосконалити систему збуту і маркетингу, як можна більш оперативно освоїти ринки товарів народного споживання шляхом зниження витрат виробництва продукції. В даний час зі зростаючими проблемами збуту і закупівель об'єднання повинне справитися самотужки, тому що старі державні методи розподілу зруйнувалися. Роботу в області збуту здійснює зовнішньоекономічний відділ (ОЗЕЗ), що веде роль у який належить службі маркетингу, оскільки Для виходу на зовнішній ринок необхідно вивчити споживчий Ринок, а також здійснити безліч інших маркетингових робіт. Виробу ПО "Пневмостроймашина" користаються заслуженою популярністю серед споживачів Росії, інших країн СНД і ряду країн світу завдяки відмінним експлуатаційним характеристикам, великій надійності і високій продуктивності. Слід зазначити, що зараз робота зі споживачами з країн СНД також є зовнішньоекономічної.

2.2. Вибір транспорту при відправленні вантажу.

Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних ван-тажів. Основну частину міжнародних морських перевезень склада-ють перевезення масових наливних і навалочних вантажів. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються готова промис-лова продукція, напівфабрикати, продовольство. ПО "Пневмостроймашина" використовує для перевезень більш за все залізничний транспорт. При необхідності пересікати море або океан, використовують морський транспорт. Авіатранспортом не користуються, тому що із-за високої вартості перевезення, рентабельність продукції знижується.

Місце відправлення вантажу та кінцевий пункт перевезення є також визначальними при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних переве-зеннях використовується залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є, окрім виду вантажу, такі умови.

Фактор часу. Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажу - авіатранспорт. Однак він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній. Товари слід закуповувати, якщо це можливо, у тих країнах, з яких їх зручніше доставляти.

Вартість перевезення. Не існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний відсоток вартості транс-портних витрат по відношенню до вартості товарів. Здоровий глузд підказує, що це повинен бути невеликий процент, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати тільки один доступний шлях — повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі та середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

Безпечність транспортування. Крихке і дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий (запчастини автомашин, конторське авто-матизоване та звичайне обладнання, фармацевтичні товари та меди-каменти і т.д.) доставляються, як правило, традиційним способом -морем, в основному у контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати, що виплата страхового відшкодування вантажоодер-жувачу є лише фінансовою компенсацією і ніколи не відшкодує йому ті незручності, які здатна створити партія вантажу, що прибула у поганому стані.

2.3. Документи забезпечення транспортних перевезень.

Договір на перевезення вантажів трамповими суднами уклада-ється у вигляді чартеру (charter, charter-party). Сторонами у чартер-ному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його пред-ставник) і фрахтівник (перевізник чи його представник). Основні пункти чартерного договору такі:*

час і місце укладання чартеру;*

повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);*

назва й опис судна; *

право заміни початково вказаного терміну;*

рід вантажу;*

місце повантаження та розвантаження;*

умови повантаження та розвантаження, у т.ч. умови оплати деме-реджу (demurrage) - грошового відшкодування, яке сплачує фрахту-вальник судновласнику за простій судна під завантажувальними роботами