здійснює операції «прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.
Національний банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях РЕПО Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про такий тендер із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.
Комерційні банки як учасники тендера у своїх заявках на участь у ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу-купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО.
Висновок.
Банки — це особливі установи, які акумулюють гро-шові кошти і накопичення, перерозподіляють їх шля-хом кредитування, здійснюють грошові розрахунки та операції з цінними паперами, випускають гроші в обіг тощо.
Сучасний комерційний банк – це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.
Банки бувають різних видів: центральні, комерційні, державні, акціонерні тощо. Сукупність різноманітних банків і банківських інститутів у їх взаємозв'язку стано-вить банківську систему. Банківські системи бувають одно- і дворівневими.
В Україні склалася дворівнева банківська система. До першого рівня належить Національний банк, що яв-ляє собою «банк банків», центральний банк країни, а до другого — система комерційних банків.
Сучасна динаміка розвитку банківського сектору економіки країни у цілому підтвердила необхідність формування у кожному комерційному банку серьозного підходу до аналізу усіх аспектів банківської діяльності. Не лише об'єктивні обставини, але й недооцінка можливостей аналізу задля виробки стратегії подальшого розвитку явились факторами, що обумовили велику кризу банківської сфери 1998 року.
Аналізом діяльності комерційного банку займаються різноманітні суб'єкти.
Використана література.
Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. Наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.
Тимофеєва З.А. Аналітична робота у комерційному банку // Гроші і кредит, № 2, 2001.
“Гроші, кредит, банки” / Под ред. проф. Є.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 1999.
Общая теория денег и кредита / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 1999.
Олейник О.М. Основы банковского права. Курс лекций. – М.: Юристь, 1997.
Полфреман С. Основы банковского дела. – М.: ИНФРА – М, 1997.