Управління кредитними операціями банка

План

Вступ

За сучасних умов принципово змiнився пiдхiд до організації кредитних вiдносин: вiдбувся перехiд вiд пооб’єктного до прямого кредитування суб’єктів. Це означає, що акценти у механiзмi надання позик змiстилися з вибору об’єкта на оцiнку суб’єкта угоди. Комерцiйнi та партнерськi вiдносини мiж її учасниками виключають диктат кредитора при визначеннi об’єкта кредитування. Ризиковi операції, що дають найбiльший доход банку, потребують вивчення не лише ефективностi заходiв (проектiв), пiд якi видiляються кошти, а й кредитоспроможностi клієнта.

Так склалось, що кредитна дiяльнiсть для банкiв України в сучасних умовах є не тiльки найбiльш прибутковим видом дiяльностi (при умовi повернення кредитiв), але й найбiльш ризиковим, тому що складна ситуацiя з поверненням позичених коштiв.

Але, кредитування є й буде необхiдною умовою для розвитку бізнесу в країні, тому що розвивати справу без залучених коштiв майже неможливо; банкiвський кредит є одним iз найважливiших чинникiв, якi забезпечують безперервнiсть розширеного вiдтворення. Але це означає, що в першу чергу, будуть розвиватись тi банки, якi зможуть постiйно збiльшувати об’єми кредитування при умовi забезпечення повернення наданих кредитiв.

Так як основну частину прибутку банк отримує вiд кредитних операцiй, то стає явною важливiсть мінімізація саме кредитного ризику, тобто ризику неплатежу за позикою та вiдсотками за неї, в процесi взаємодiї банка i клієнта. Як правило, саме непогашення позик позичальниками приносить банкам значнi збитки та слугує однією з частих причин банкрутства кредитних установ.

У зв’язку з цим перед банками у галузi кредитування настав подвiйне завдання - збiльшити об’єми надання кредитiв та одночасно забезпечити їх повернення.

Ґрунтуючись на вище сказаному, слiд зазначити, що однією iз досить важливих проблем організації кредитування є визначення комерцiйним банком кредитоспроможності клієнта та розробка відповідної стратегії своєї дiяльностi.

Перед тим як укласти кредитну угоду з потенцiйним позичальником, фахiвцi комерцiйного банку зобов’язанi оцiнити й ретельно проаналiзувати його кредитоспроможнiсть щодо можливостi й доцiльностi надання йому кредиту, визначити перспективи своєчасного повернення кредиту i процентiв.

Пiдводячи підсумки викладеного, слiд зазначити, що актуальнiсть роботи полягає в необхідності проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника, оскiльки правильне законодавче i нормативне врегулювання таких вiдносин сприяє своєчасному поверненню коштiв, прискоренню їх обiгу, стимулюючи тим самим подальший розвиток грошово-кредитних відносин.

В якості об’єкта дослідження виступають взаєвідносини між комерційним банком та потенційним позичальником в процесі надання кредиту

Метою даної роботи є визначення поняття “кредитоспроможнiсть позичальника” та проведення аналiзу способiв її оцiнки як основа управління кредитними операціями банків.

В свою чергу, завданнями роботи є:

- аналiз вітчизняної практики управління здійсненням кредитних операцій;

- визначення прогресивного зарубiжного досвiду оцiнки ризику за позикою;

- визначення перспектив вдосконалення методик оцiнки кредитоспроможностi позичальника.

1. Значення оцінки кредитоспроможності позичальника як основа управління кредитними операціями в банківській діяльності

Кредитні операції — основа банківського бізнесу, оскільки вони є головною статтею доходу банку. Однак із такими операціями пов'язаний певний ризик — імовірність втрати всієї або частини вартості активів, що існують у формі позик, врахованих кредитною організацією векселів, гарантій та поручительств, виданих банком.

Цей ризик може бути спричинений:*

нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв'язку з непередбачуваними несприятливими змінами у діловому, економічному чи політичному середовищі, в якому оперує позичальник:*

невпевненістю у майбутній вартості та якості застави під кредит:*

сумнівною діловою репутацією позичальника.

Саме тому кредитний ризик як один із видів банківських ризиків є головним об’єктом уваги фінансово-кредитних установ. Кредитна політика банків повинна обов'язково враховувати можливість цих ризиків, запобігати їх виникненню та кваліфіковано ними управляти, тобто зводити до мінімуму можливі негативні наслідки кредитних операцій. Адже банкіри прагнуть чи принаймні повинні прагнути уникати ризику навіть більше, ніж інші кредитори, оскільки дають у позику не свої власні гроші, а кошти своїх кредиторів.

Разом із тим чим нижчий рівень ризику, тим меншим може виявитись прибуток банку, адже найбільші прибутки фінансово-кредитні установи зазвичай отримують саме в результаті операцій із високим ступенем ризику. Як правило, банки намагаються вибрати оптимальне співвідношення між ступенем ризику та дохідністю операції. Адже неповернення або неповне повернення виданих кредитів впливає на вартість кредитної частини банківського портфеля активів, а це. в свою чергу, позначається на власному капіталі банку. Ось чому в процесі кредитування банкові необхідно одержати якомога точнішу оцінку кредитного ризику.

У процесі його визначення необхідно враховувати безліч чинників. Вони групуються у екзогенні (зовнішні, такі, що пов'язані зі станом економічного середовища, зокрема— її кон’юнктурою) та ендогенні (внутрішні, такі, що викликані помилковими діями самого банку). Можливості управління зовнішніми факторами обмежені, хоча завдяки своєчасним заходам банк може певною мірою пом'якшити їх вплив і уникнути значних збитків. Однак основні важелі управління кредитним ризиком слід шукати у сфері внутрішньої політики банків.

Інструкцією НБУ "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" встановлено певні нормативи, які регулюють кредитні ризики банківської системи:

1. Максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.

2. Норматив "великих" кредитних ризиків, що встановлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та власних коштів (капіталу) комерційного банку (у відсотках).

Рішення про надання "великого" кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку,