3. Норматив інвестування, який характеризує використання власних коштів банку для придбання часток (акцій, інших цінних паперів) акціонерних товариств, інших підприємств та недержавних боргових зобов'язань. Норматив встановлюється у формі процентного співвідношення між розміром коштів, які інвестуються, та загальною сумою власних коштів комерційного банку. Максимально допустиме його значення не повинно перевищувати 50%.

Ризик позичкових операцій комерційного банку безпосередньо залежить від якісної оцінки кредитоспроможності позичальника. Оцінка фінансового стану позичальники, його кредитної історії, обумовленості інвестиційного чи комерційного проекту дає змогу знизити ймовірність втрати банківських активів.

Кредитоспроможність характеризує систему умов, що визначають можливості позичальника залучати кредит у всіх його видах і формах, та його здатність в повному обсязі і у визначені терміни виконувати всі положення, передбачені кредитною угодою і діючим законодавством.

Проблема надійної оцінки кредитоспроможності клієнтів набула високої актуальності в сучасних умовах діяльності комерційних банків, коли внаслідок скорочення обсягів виробництва, дефіциту платіжних засобів, а іноді і шахрайських дій значна кількість клієнтів не повертає отримані кредити. Це призводить до значних збитків комерційних банків в сфері їх кредитної діяльності, є головною причиною банкрутств не тільки малих, а й великих комерційних банків, створених в останні роки (прикладом цього є банк "ІНКО", “Градобанк", банк "Відродження" тощо).

Основну мету проведення комерційним банком оцінки кредитоспроможності клієнта (відповідно до запропонованого нами визначення цього поняття) можна сформулювати таким чином: "Відповідно до мети залучення кредиту, фінансового стану та репутації позичальника визначити доцільність надання йому кредиту та оптимізувати конкретні умови кредитної угоди з ним".

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, потрібно переконатись у його здатності залучити на свої рахунки кошти, достатні для погашення основного боргу та сплати відповідних процентів, зібрати інформацію, що характеризує вид діяльності позичальника (загальні відомості про підприємство, вид продукції, що виробляється, зайнятість працюючих, наявність робочих місць тощо), компетентність керівництва, рейтингову оцінку акцій, фінансові результати, рейтинг продукції.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів в банку має базуватись на певних принципах:

- забезпечення достовірності оцінки. Ця достовірність базується на залученні до проведення оцінки кредитоспроможності всіх необхідних інформаційних даних, відповідної експертизи отриманої інформації, визначенні широкого кола показників оцінки, які всебічно характеризують діяльність позичальника;

- забезпечення диференційованого підходу до оцінки кредитоспроможності юридичних та фізичних осіб. Принципові особливості умов надання та використання виробничого та споживчого кредиту визначають необхідність певної диференціації складу показників оцінки та використаних методів щодо кожної з цих груп позичальників;

- забезпечення диференційованого підходу до оцінки кредитоспроможності клієнтів при наданні їм коротко- або довгострокових кредитів. Така диференціація визначається різним рівнем кредитного ризику за окремими його елементами і потребує відповідної розробки різних систем показників оцінки кредитоспроможності клієнтів у часі;

- забезпечення перспективності оцінки кредитоспроможності клієнтів. Як свідчить сучасний досвід, в процесі проведення оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційні банки спираються, в основному, на результати діяльності в попередньому періоді, які значною мірою визначались економічними умовами розвитку країни на попередньому етапі. В той же час умови повернення кредиту, можливості ефективного обслуговування значною мірою пов'язані з діяльністю і фінансовим станом клієнтів у передбачуваному періоді, що вимагає відповідного прогнозування окремих показників оцінки;

- забезпечення наукової обгрунтованості результатів оцінки. Така обгрунтованість повинна визначатись використанням сучасних наукових методів і передового практичного досвіду проведення такої оцінки, залученням у необхідних випадках висококваліфікованих експертів, впровадженням сучасних іноваційних технологій здійснення оцінки тощо.

В Україні нормативні основи такої оцінки закладені в Положенні НБУ "Про кредитування" [4], в якому визначено: "Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника можуть бути:

- забезпеченість власними коштами не менше 50 відсотків усіх його видатків;

- репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

- оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, що надається (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на .продукцію, послуги, обсяги експорту).

Розглянуте Положення НБУ не забороняє комерційним банкам використовувати для оцінки кредитоспроможності клієнтів інші характеристики. В процесі такої оцінки комерційні банки України значною мірою використовують систему характеристик, що застосовується зарубіжними комерційними банками.

Для вироблення і схвалення оптимальних економічних рішень кредиторам потрібна об'єктивна оцінка не лише наявної, а й потенційної спроможності підприємства одержувати доходи. Необхідну для цього інформацію містить річний звіт підприємства — баланс, звіт про прибутки і збитки та про рух грошових коштів.

2. Світова банківська практика здійснення кредитних операцій

Комерційними банками різних країн на сьогодні випробувано багато систем оцінки кредитоспроможності позичальників. Ці системи відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення їх пріоритетності.

У зарубіжній банківській діяльності при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта комплексно аналізують такі не порівнювані категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позички, а також людські риси індивідуального позичальника або керівного складу підприємства-боржника.

На нашу думку, подібні системи аналізу кредитоспроможності корисні перш за все значною економією часу, потрібного кредиторам для аналізу кредитних заявок та бізнес-планів, ухвалення рішень про прийняття кредитної заявки тощо.

У міжнародній практиці кредитування застосовуються досить різні системи аналізу кредитоспроможності, що відрізняються, зокрема, складом та кількістю елементів: система 5С, РАRSER, САМРАRІ, МЕМО RISК, система 4FС, РАRTS.

В практицi американських банкiв використовується “правило п’яти сi”, де критерії вiдбору клієнтів визначенi cловами, що