починаються на лiтеру “сi”:
caracter (характер позичальника);
capacitu (фiнансовi можливостi);
capital (капiтал, майно);
collateral (забезпечення);
conditions (загальнi економiчнi умови).[1,c.221]
Пiд “характером” позичальника мається на увазі його репутацiя, ступiнь вiдповiдальностi, готовнicть та бажання погашати борг. Банк намагається перш за все вияснити, як позичальник вiдносився до своїх зобов’язань у минулому, чи були в нього затримки в погашеннi боргiв, яким є його статус у дiловому свiтi.
Фiнансовi можливостi позичальника, його здатнiсть погасити кредит визначаються за допомогою ретельного аналiзу його доходiв та видаткiв i перспектив змiни їх у майбутньому.
Банк велику увагу придiляє також iншим ознакам, а саме акцiонерному капiталу пiдприємства, його структурi, спiввiдношенню з iншими статтями активiв i пасивiв, а також забезпеченню позики, його достатностi, якостi та можливостi реалізації у випадку непогашення позики.
“Загальнi умови” визначають дiловий клiмат в країнi та впливають як на банк, так й на позичальника: стан економічної кон’юнктури, наявнiсть конкуренції зi cторони iнших виробникiв подiбного товару, податки тощо.
Данi критерiї виражають у цифрах (квантифiцирують) вiдповiдно до кожного випадку. На основi цього приймається зважене рiшення вiдносно кредитоспроможностi позичальника. У межах дилеми “ризик-доходнiсть” позичальники, що мають бiльш слабкi фiнансовi позиції повиннi платити за кредит бiльше, нiж бiльш надiйнi позичальники.
Цiкавою, з нашої точки зору, є система оцiнки кандидата у позичальники PARSER чи CAMPARI, що використовується в англiйських клiрингових банках.
РARSER
P - Person- iнформацiя про особу потенцiйного позичальника, його репутацiю.
А - Avount- обґрунтування суми кредиту.
R - Repayment - можливостi погашення.
S - Security - оцiнка забезпечення.
Е - Expediency- доцiльнiсть кредиту.
R - Remuneration- винагорода банку (процентна ставка) за ризик надання кредиту.
CAMPARI
C - Character- репутацiя позичальника.
A - Ability- оцiнка бiзнесу позичальника.
M - Means- аналiз необхiдностi звертання за позикою.
P - Purpose- мета кредиту.
A - Amount- обґрунтованість суми кредиту.
R - Repayment- можливiсть погашення.
I - Insurance- cпосiб страхування кредитного ризику.
У англомовних країнах також використовується система оцiнки позичальника, що складається з двох етапiв: MEMO-RISK
MEMO
M - Managenren- менеджмент.
E - Experience - досвiд.
M - Market- ринок.
O - Opetions- функцiонування бiзнесу.
RISK
R - Repaument- погашення.
I - Interest- вiдсоток.
S - Security- забезпечення.
К - Kontrol- контроль.
На етапi MEMO оцiнюється:
досвiд i компетентнicть керiвникiв;
ринок та його умови (його стан та перспективи розвитку);
дiяльнiсть підприємства (можливостi у виробництвi та реалiзацiя продукції).
На етапi RISK оцiнюються:
перспективи погашення кредиту з урахуванням ринкових перспектив компанії;
вплив будь-якого можливого пiдвищення процентних ставок на перспективу погашення кредиту;
вартicть забезпечення;
рiвень контролю (якi заходи може здiйснити банк при невиконаннi певних умов).
Серед методик, що дозволяють проводити експертну оцiнку дiяльностi суб’єктів фiнансового ринку, найбiльш вiдома система CAMEL.
CAMEL
C - Capital- достатнiсть капiталу.
A - Assets- якicть активiв.
М - Management- управлiння.
E - Earnings- надходження чи рентабельнiсть.
L - Liguidity - лiквiднiсть.
Складовi системи CAMEL сумiжнi iз компонентами систем CAMPARI та PARSER, так як пiдходи до аналiзу кредитоспроможностi банкiвських та небанкiвських установ достатньо унiверсальнi.
Таким чином, у зарубiжнiй банкiвськiй практицi при розглядi питання про кредитоспроможність клiєнта аналiзуються в комплексi такi незicтавнi категорiї як економiчнi iнтереси банку, гарантiї повернення позички, з одного боку, i людські якостi індивідуального позичальника або керiвного складу пiдприємства - боржника, з iншого, що дозволяє реально оцінити можливості потенційного позичальника та певною мірою застрахувати себе від можливих збитків.
3. Попередня оцінка фінансового стану позичальника
Цiкаво вiдмiтити, що у захiдних країнах та у вiтчизнянiй банкiвськiй практицi використовуються дещо рiзнi пiдходи щодо визначення кредитоспроможностi позичальника та схвалення надання кредиту. Це, в першу чергу, обумовлено різницею в економічному та політичному устрої країн, а також нормативно-правовою базою, яка регулює грошово-кредитні відносини всередині країни.
Згiдно з Положенням Нацiонального банку України “Про кредитування” № 246 вiд 28.09.1995 р. (з доповненнями) головним принципом кредитної дiяльностi банку є забезпеченiсть кредиту, що “означає наявнiсть у банка права на захист своїх iнтересiв, недопущення збиткiв вiд неповернення боргу через неплатоспроможнiсть позичальника” [1, с. 29].
Вiдповiдно до вказаного Положення основними критерiями оцiнки кредитоспроможностi позичальника можуть бути:
забезпечення власними коштами не менш як на 50% усiх видаткiв позичальника (клієнта);
репутацiя позичальника (квалiфiкацiя, здiбностi керiвника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисциплiни тощо);
оцiнка продукції, що випускається, наявнicть замовлення на ii реалiзацiю, конкурентноздатність на внутрiшньому та зовнiшньому ринках, попит на продукцiю, обсяги експорту;
економiчна кон’юнктура (перспективи розвитку підприємства - позичальника тощо).
Класичним підходом до оцінки кредитоспроможності позичальника вважається аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Однак бухгалтерська звітність — не єдине джерело інформації для аналізу кредитоспроможності. Слід мати на увазі, що більшість фінансових показників дає лише загальне уявлення про стан клієнта. Тому банкам при детальному аналізу кредитоспроможності позичальника, крім балансових даних, потрібно мати додаткові відомості, в першу чергу розшифровки окремих рахунків.
До таких показників, які дають оцінку поточних активів підприємства, пов'язаних із його поточними зобов'язаннями, належать такі важливі аспекти кредитоспроможності позичальника, як платоспроможність, ліквідність та обіговий капітал.
Показники ліквідності та фінансової стійкості розраховані в основному на основі бухгалтерського балансу й характеризують стан позичальника на час складання, тобто це статистичні оцінки. Показники оборотності ресурсів і рентабельності характеризують ефективність діяльності підприємства в динаміці та повніше відображають реальний худ виробничої діяльності. Оцінювання оборотності та рентабельності здійснюють за змінами цих показників.
Система загальних та часткових показників оборотності дає змогу виявити, де і з яких причин виникло сповільнення, і вжити відповідних заходів для поліпшення ефективності використання оборотних коштів.
Найповніше таку оцінку