рентабельність активів, що визначається як відношення прибутку позичальника до загальної суми його активів і показує, який прибуток одержить підприємство з кожної гривні, вкладеної в майно,—

рентабельність продажу — відношення чистого прибутку до обсягу реалізації продукті, робіт, послуг відображає, скільки прибутку одержить підприємство на кожну гривню реалізованої продукції;—

рентабельність власних коштів, що розраховується як відношення чистого прибутку до власних джерел коштів підприємства, характеризує ступінь дохідності його власного капіталу (наприклад, акціонерного)

Показники рентабельності відображають глибинний. якісний бік роботи підприємства, тому для оцінювання здатності клієнта вчасно погашати свої платіжні зобов’язання ці показники слід розраховувати у динаміці за низку років. Це зумовлює необхідність для банку з'ясувати загальні тенденції в ефективності роботи позичальника та впливу їх на використання банківських позик.

Важливе значення для аналізу кредитоспроможності позичальника має також загальна оцінка економічної ефективності його діяльності.

Система показників і коефіцієнтів дає змогу відповісти на низку запитань, які стосуються,

по-перше, прогнозу вчасності здійснення майбутніх платежів,

по-друге, ліквідності та реальності оборотних активів,

по-третє, можливих меж зниження обсягу прибутку, при яких усе ж забезпечується погашення ряду фіксованих платежів,

по-четверте, оцінки загального фінансового стану фірми, її стійкості.

Існує чимало способів оцінки кредитоспроможності, зокрема:

Так, аналіз ділового ризику дає змогу оцінити кредитоспроможність клієнта в момент укладення угоди лише щодо однієї позики та пов'язаного з нею грошового потоку. Система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик із врахуванням сукупного боргу.

Аналіз грошового потоку клієнта показує граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, що може впливати на передумови кредитування.

Взагалі слід зауважити, що у вітчизняній практиці немає достатньо обґрунтованих комплексних методик визначення кредитоспроможності. Бiльшicть iз застосовуваних нинi й рекомендованих способiв оцiнки кредитоспроможностi передбачає розрахунок показникiв, що характеризують рiзноманiтнi аспекти фiнансового становища позичальника (лiквiднiсть, дiлову активнiсть, рентабельнiсть), i визначення їх рацiональних значень.

Для точнішої оцінки кредитоспроможності доцільно простежити за динамікою балансів позичальника хоча б за останні два роки (а найкраще — за максимально можливу кількість років) з обов'язковим аналізом чинників, що впливали на рівень відповідних коефіцієнтів і показників.

Фінансовий стан будь-якого підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості. Його визначають на конкретну дату. Інформаційною базою аналізу фінансового стану є звітні дані підприємства (зокрема його бухгалтерський баланс).

Всі показники, які характеризують фінансові ресурси підприємства, а відповідно й фінансовий стан, доцільно класифікувати за показниками ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності.

Показники ліквідності дають змогу оцінити кредитоспроможність підприємства залежно від структури його активів, величина яких співвідноситься із зобов'язаннями підприємства, вказуючи на ліквідність його балансу. Основним критерієм виступає ліквідність оборотних активів, тобто час, необхідний для перетворення їх у грошову масу.

Показники фінансової стійкості відображають рівень використання власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно і спроможність погашати заборгованість.

4. Комплексна оцінка кредитоспроможності позичальника

Система оцінки фінансового стану позичальника складається із кількісних та якісних показників. За допомогою якісних оцінюють менеджмент і становище на ринку, за допомогою кількісних — фінансову діяльність позичальника.

Оцінювання кредитоспроможності позичальника здійснюється шляхом зіставлення фактичного значення коефіцієнтів і показників з їхніми критеріальними рівнями Унаслідок такого зіставлення встановлюється клас підприємства, відповідно до якого банк організовує з ним кредитні відносини.

Для визначення класу позичальника визначається інтегрований показник його кредитоспроможності, який розраховується на підставі наведених вище коефіцієнтів і показників.

Підсумкова рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника — кінцева стадія аналітичної діяльності.

Синтезований рейтинг визначається за формулою:

де R — загальний рейтинг позичальника як сума набраних ним балів.

n — кількість показників, які беруться для розрахунку кредитоспроможності,

Qj — класність j-го показника відповідності до критеріального рівня,

Jj — питома вага j-го показника відповідно до його значимості в загальній сукупності показників.

Залежно від кількості набраних балів підприємства відносять до одного з трьох класів. Позичальники першого класу мають пільги в кредитуванні Передовсім це пріоритетне становище організації щодо виділення кредитних ресурсів, а також можливість вибору найефективнішої форми кредитування для даного позичальника на основі чинного положення НБУ "Про кредитування" — бланкового кредиту, кредитної лінії чи кредитування з використанням єдиного поточно-кредитного рахунку (контокоренти) Використовуються й традиційні форми пільг — заниження процентної ставки за кредит, скорочення звітності, яку подають у банк Крім цього, для таких організацій може бути зменшено кількість перевірок цільового використання кредиту. Позичальники другого класу кредитоспроможності кредитуються в звичному порядку відповідно до чинного положення.

Підприємства третього класу, як правило, не кредитуються або їхнє кредитування обмежено низкою умов Згідно з чинними нормативними документа ми можна використовувати такі методи кредитного впливу, як підвищення ставки за кредит, кредитування під гарантію, встановлювати такі умови, як щомісячне подання в банк бухгалтерської звітності та ін. (з відображенням у кредитному договорі всіх цих умов).

Друга частина аналізу складається з якісної оцінки суб’єкта підприємницької діяльності. Оцінка якості здійснюється за двома напрямами: оцінка фактора менеджменту та оцінка фактора ринку.

Фактор менеджменту включає рівень менеджменту, ступінь довіри до клієнта, кредитну історію та готовність нести персональну відповідальність за кредит. Аналіз ринку включає оцінку продукту, що виготовляється, факторів виробництва, структури споживачів та постачальників, конкуренції, строку діяльності та інших