щодо визначення потреби в кредитних ресурсах.
В другому розділі проведено практичне дослідження процесу кредитування фінансово-економічної діяльності підприємства ТОВ “Гермес-Н”. Окрему увагу приділено аналізу ефективності використання кредитних ресурсів.
В третьому розділі проведено розробку прогнозування потреби у кредитних ресурсах на основі побудови економетричної моделі залежності балансових показників підприємства від обсягів реалізації продукції.
Зроблено і обгрунтовано також ряд пропозицій щодо оптимізації схеми залучення та погашення кредитів підприємством.
Дані розробки і пропозиції можуть бути застосованими в практичній діяльності вітчизняних підприємств.
Інформаційною базою роботи являються матеріали Державного Комітету Статистики України, НБУ, фінансова звітність ТОВ “Гермес-Н”, праці вітчизняних і закордонних фахівців: Бандурки О.М., Коробова М.Я., Тиркала Р.І., Бланка І.А., Васюренко О.В., Івасіва Б.С., Белолипецкого В.Г., Ковалёва В.В., Стояно-вої О.С., Самуэльсона П. А., Нордхауса В. Д. , Харриса Л. Та багатьох інших.
Розділ. 1. Теоретичні аспекти кредитування діяльності підприємств
1.1. Поняття та сутність кредитування, види банківських кредитів
Економічна наука довела, а господарська практика підтвердила, що кредит є універсальним інструментом розподілу й перерозподілу національного дохо-ду, фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рента-бельності підприємств на основі переливання капіталів, що сприяє прогресив-ним структурним зрушенням у народному господарстві. Банківський кредит відображає економічні відносини між суб'єктами господарювання: кредитором — банком, який надає кредити, і позичальником — суб'єктом кредитних відно-син, який отримує в тимчасове користування кредитні кошти Гроші та кредит: Підручник / ред. Івасіва Б.С. – К.: Основи, 1999. – С.235.1.
Кредит має давню історію. У багатьох первісних народів активно викорис-товувалися система позик під роботу і навіть рабство за борги. Той, хто не міг повернути боргу за отриманою позикою, ставав рабом свого кредитора. Про кредитну діяльність згадується ще у законах царя Хаммурапі (бл. 1760 до н. е.), де зазначається, що у Давньому Вавилоні центрами кредитних операцій висту-пали храми, де зберігалися зерно, посуд, срібло та інші цінності. Довгий час та-кож храми були зручним місцем для зберігання цінностей і у Стародавній Гре-ції, де першими проводили кредитні операції служителі храмів. Найвідомішими храмами, що виконували функцію банків, були Дельфійський (у догомерівську епоху), Ефеський, Делоський та Самоський Владичин У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. – 2004. - №1. – С.97..
Із появою грошей та розвитком міждержавної торгівлі суттєво змінювалися й економічні умови життя. У Київській Русі на початку XII століття у зв'язку із розвитком торгівлі та виробництва зросла потреба в кредитних ресурсах. Пра-вила надання кредиту та вимоги до розмірів відсотків містила "Руська правда", що свідчить про велику увагу до питань кредиту.
Економічний розвиток міст на Галичині наприкінці XVII — у першій поло-вині XVIII століття зумовлював зростання попиту на гроші та розширення кре-дитної діяльності. Це дало поштовх до розвитку банківських установ, прибутки яких формувалися за рахунок різниці між доходами та витратами за активними і пасивними операціями, тобто банківський капітал не мав тоді безпосередньо-го зв'язку із виробництвом і нагромаджував прибутки за рахунок торгівлі гріш-ми. У банківські установи вносили грошові суми шляхта, монастирі, костьоли, церкви. Найбільші розміри капіталів мали банківські установи Станіслава, Снятина, Рогатина, Бучача, Підгаєцька, Теребовлі. Концентрація капіталу у банків-ських установах була значною, що було передумовою для їхньої підприємниць-кої діяльності через розширення майстерень та промислів.
У Росії перші кредитні операції датуються XVIII століттям. У цей період по-чинають зароджуватися два головних види кредитування: іпотечне та комерцій-не. Першою кредитною установою в Росії вважають Державну монетну контору (1729 рік), якій було дозволено надавати короткострокові позики під заставу золотих та срібних речей Аванесова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні: історія і сучасність // Банківська справа. — 2002. — № 4. — С. 64—79..
В Україні після 1991 року комерційні банки почали здійснювати як корот-кострокове, так і довгострокове кредитування підприємств різних форм влас-ності. З переходом до ринкових умов змінювався склад кредиторів і позичаль-ників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні, а позичальниками дедалі частіше ставали приватні та колективні під-приємства, приватні підприємці, окремі громадяни.
Для того щоб отримати кредит, необхідно, щоб той, хто має вільні кошти довіряв тому, кому вони потрібні. Звідси і походить термін "кредит", який виник від латинського слова "сrесіо", означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні умови господарювання і відповідно трансформувався зміст терміну "кредит". За сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення. Ще можна дати таке визначення кредиту - це форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, який надається в позичку. Інакше кажучи кредит - це економічні відносини в процесі яких відбувається перерозподіл грошових ресурсів між тими суб'єктами господарювання, які мають їх надлишок, і тими, хто прагне їх отримати для здіснення своєї виробничої діяльності Харрис Л. Денежная теория / Пер. с англ.; Общ. ред. и вступление В. М. Усоскина. — М.: Прогресс, 1990.- C.128.. Однак дане визначення на нашу є значно ширшим за поняття кредиту, так як не будь-який перерозподіл коштів можна назвати кредитуванням. Більш точне визначення кредиту, в якому вказано головну рису перерозподілу коштів можна дати як: “кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента” Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання. — К.: Козаки, 1996. — 143с.. Схожої думки