Рис.1.2. Ознаки класифікації кредитів

Нині в Україні абсолютна більшість кредитів, що надаються комерційними банками — короткострокові. У період із 1995 до 2002 року обсяг короткостро-кових кредитів зріс у 8 разів, зокрема у 1995 році він становив 3643 млн. грн., а в 2002-му — 29538 млн. грн. На кінець січня 2003 року обсяг кредитів в еко-номіку України становив 41106 млн. грн., з них обсяг короткострокових і дов-гострокових кредитів, наданих комерційними банками, становив відповідно 28992 млн. грн. і 12114 млн. грн. Бюлетень НБУ. - 2003.-№ 1. - С. 9 Отже, обсяг короткострокових кредитів, нада-них комерційними банками, майже в 2,4 разу більший. Це пояснюється тим, що довгострокові кредити ризикованіші для банку у зв'язку із нестабільним еконо-мічним становищем в Україні, невідомими перспективами валютного курсу гривні, порівняно високим рівнем інфляції та іншими непрогнозованими зов-нішніми чинниками (поведінка інвесторів, відносини з МВФ тощо).

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Фізичні особи - споживчий кредит

Метод кредитування, який включає організаційні і технічні умови кредитування, обумовлює форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в обліку. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальникам такі позичкові рахунки:

1. Кредитування по простому позичковому рахунку є найбільш поширеною формою банківського кредитування в Україні. Грошові кошти з простих позичкових рахунків видаються для покриття виробничих витрат і під фактично накопичені запаси (залишки) товарно-матеріальних цінностей. Характерними ознаками кредитування по простому позичковому рахунку є разовий характер кредиту, кожна видача кредиту оформляється документально на основі заявки позичальника та пакета необхідних документів, автоматично контролюється цільове використання кредиту.

Позичальнику може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.

Погашення кредитів по простому позичковому рахунку здійснюється шляхом відповідного списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта.

2. При кредитуванні по спеціальному позичковому рахунку клієнту відкривається кредитна лінія. В договорі про її відкриття обумовлюється максимальна сума кредиту, якою може користуватись позичальник протягом встановленого строку. На стадії оплати товарів відпадає необхідність кожний раз надавати в банк заяву на отримання позики (як у випадку простого позичкового рахунку). Подібна практика економить клієнтам банку час, необхідний для одержання позики, а самому банку - час на аналіз кредитоспроможності позичальника.

Видача позики здійснюється по пред’явленню в банк платіжних документів, незалежно від наявності грошових коштів на поточному рахунку.

Погашення заборгованості по позиці здійснюється регулярно (щоденно, раз у 5 днів тощо) шляхом спрямування виручки в кредит спецпозичкового рахунку.

3. Однією із форм фінансової підтримки господарської діяльності підприємств є креди-тування по овердрафту. Овердрафт безпосередньо пов’язаний з поточним рахунком клієнта. При наявності відповідної угоди банк дозволяє власнику поточного рахунку здійснювати платежі на суму, яка перевищує кредитовий залишок на поточному рахунку, але в межах встановленого ліміту.

В кредитному договорі по овердрафту обумовлюється розмір і строки сплати за користування кредитними ресурсами. Процент по овердрафту нараховується, як правило, щомісяця на непогашений дебетовий залишок.

Банк заробляє відсотки по овердрафту тільки тоді, коли клієнт користується даною послугою. У зв’язку з цим для банку є деякі незручності, а саме:

- банк повинен тримати гроші для кредитування, хоча клієнт їх може і не взяти;

- банк втрачає можливість прокредитувати іншого клієнта.

Крім строкового відсотка банк стягує з позичальника комісію, яка є винагородою банку за втрачену можливість розмістити задепоновані кошти в інші активи. В банківській практиці для цього нараховують так званий «процент очікування», який встановлюється у розмірі від 1/3 до 1/5 строкової ставки за фактично використані кредитні ресурси. Він нараховується на різницю між встановленим лімітом кредитування і фактичною сумою уже використаних позичальником кредитних ресурсів.

1.2. Значення банківського кредитування

Роль та значення банківського кредитування можна розглядати на макро і мікро-рівнях.

На макрорівні, на нашу дум-ку, слід звернути увагу на трактування Й. Шумпетером ролі кредиту в забезпеченні економічного розвитку та зростання, який у своїй теорії розглядав розвиток як зміну траєкторії, за якою здійснюється госпо-дарський кругообіг, причому ця зміна відбувається стихійно та дис-кретно (різко) під впливом втілення на певному етапі розвитку іннова-цій підприємцем-новатором. Економічна динаміка за Й. Шумпетером ґрунтується на розповсюдженні нововведень у будь-якій формі Шумпетер И. Теория економического развития (Исследования предпринима-тельской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Пер. с нем. В. С. Автономова, М. С. Любского, А. Ю Чепуренко. — М.: Прогресс, 1982.- С.214.. Отже, саме Й. Шумпетер вперше надав вирішального значення НТП як фак-тору та джерелу економічного розвитку Це положення покладено в основі багатьох сучасних теорій економічного зростан-ня. Важлива роль відводиться підприємцю як суб'єкту, що впроваджує нововведення. Саме тут на сцену виступає кредит. Й. Шумпетер пише, що «підприємець регулярно стає спочатку саме боржником банку, щоб згодом перетворитись на його кредитора, він спочатку «позичає» ті гроші, які потім сам вносить на депозит» Шумпетер И. Теория економического развития (Исследования предпринима-тельской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Пер. с нем. В. С. Автономова, М. С. Любского, А. Ю Чепуренко. — М.: