Другою функцією кредиту є випуск грошей для обслуговування платіжного обороту емісійна (антиципаційна) функція. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засіб платежу. Тому можна сказати, що кредит не що інше як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна висловитись: кредит батько всіх грошей, емісія їх матір. Люба емісія готівкових чи депозитних грошей результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу, що знаходиться в обігу, а погашення позики означає її скорочення. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

Контрольна функція випливає з самої природи кредиту. Вона полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту зі сторони суб’єктів кредитної угоди.

На мікрорівні необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Потім ці кошти переходять у наступну стадію і перетворюються у незавершене виробництво. Далі -готова продукція. Готова продукція, в свою чергу, є товаром який призначений для продажу і відповідно реалізується на ринку. Після цього етапу виручка від реалізації зараховується на рахунок підприємства. Тобто має місце рух вартості фондів, що являє собою послідовний безперервний її перехід із однієї функціональної форми в іншу Бланк І.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев, МП “ИТЕМ лтд”, СП “АДЕФ-Украина”, 1996 . – С.188.. Цьому процесу об'єктивно властива нерівномірність, обумовлена індивідуальним характером кругообігу і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок відмінностей організаційно-технічних характеристик виробництва і реалізації продукції. Тобто нерівномірність виникає внаслідок часової розбіжності між вивільненням коштів із обороту та авансуванням їх в оборот. Частіше за все такі розбіжності зумовлені специфікою підприємств - сезонністю виробництва. В певні періоди має місце зростання виробничих витрат порівняно із надходженням коштів від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства. Отже виникає потреба в залученні додаткових коштів. Підприємство мусить брати кредит, тому що саме він слугує тим механізмом акумуляції фінансових ресурсів який дозволяє вирішити це протиріччя. Це можуть бути банківські кредити, кошти інших кредиторів або комерційний кредит. Також мають місце такі випадки коли збільшується вихід готової продукції та починають поступати кошти від реалізації продукції, частина з яких може використовуватися на інші потреби. Таким чином можна зробити висновок, що об'єктивною економічною основою функціонування кредиту є саме такі розбіжності в потребі у коштах для підприємств сезонного виробництва. Кредит дозволяє підприємству не розосереджувати свої фінансові ресурси на придбання запасів сировини й матеріалів, та позитивно впливає на кругообіг коштів підприємства, що в свою чергу дозволяє йому працювати ритмічно й мати прибуток від своєї діяльності.

Визначення потреби у кредитних ресурсах на підприємстві

Управління кредитними ресурсами є найважливішою сферою діяльності будь-якого суб’єкта ринкового господарства. Передусім це зумовлено змінами технології виробництва, виходом на нові ринки, розширенням або згортанням обсягів випуску продукції, появою нових видів підприємницької та економічної діяльності. Ускладнюють вирішення цих питань тенденції розвитку локальної і загальної ринкової ситуації, а саме: малопередбачувані зміни попиту, жорсткість цінової конкуренції на традиційних ринках, диверсифікованість і завоювання нових ринкових ніш, зростання ризиків при проведенні торгівельних операцій тощо. Для остаточного розв’язання зазначених проблем потрібні глибокі фінансові розрахунки щодо стратегії залучення, розподілу, перерозподілу та інвестування фінансових ресурсів, що приведуть до зростання ролі специфічних фінансових питань управління, серед яких і питання визначення потреби у кредитних ресурсах.

Фахівці з теорії управління, виділяють три основні стадії управлінської діяльності: проектування і визначення мети; організація виконання прийнятого рішення; контроль виконання поставлених завдань.

Схематично процес управління кредитними ресурсами підприємства має вигляд, представлений на Рис. 1.3.

Структура джерел фінансового забезпечення впливає на балансування між фінансовою стійкістю і фінансовим ризиком діяльності торгівельного підприємства. Так, відповідно до ефекту фінансового лівериджу Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – Т.1 – К.: Ника-Центр.-1999. – С. 436. існує цілком певна залежність між часткою позикових засобів у структурі фінансового забезпечення і рентабельністю власного капіталу. Зв'язок між ними такий: чим більше частка позикових ресурсів, тим вища рентабельність власного капіталу (якщо підприємство взагалі отримує прибуток).

Рис. 1.3. Основні стадії управління позиковими ресурсами на підприємстві

З підвищенням частки позикових ресурсів знижується фінансова стійкість підприємства. Кожен керівник має вибирати між можливістю підвищити рентабельність власного капіталу і погіршенням фінансової стійкості підприємства Бланк І.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев, МП “ИТЕМ лтд”, СП “АДЕФ-Украина”, 1996 . – С.188.. Загальна тенденція