1) власні і прирівняні до власного;

2)залучені;

3) інші.

По ступені ліквідності оборотні кошти розділяються на активи, що важко реалізуються, (запаси готової продукції, сировини і матеріалів), активи, що можуть швидко реалізуватися, (дебіторська заборгованість, засоби на депозитах) і найбільш ліквідні активи (грошові кошти і короткострокові ринкові цінні папери).

Склад оборотних коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу [12, 13, 16]. Склад оборотних коштів у різних областях господарства може мати визначені особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих областях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне оснащення, а у видобувних областях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничо-підготовчі роботи.

Структура оборотних коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обороту в загальній сумі оборотних коштів (рис.1.1).

Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих областях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов постачань матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків [12].

Рис.1.1. Структура і склад оборотних коштів Фінінси підприємств: Підручник/ ред. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2000. – С. –159.

Отже, оборотні кошти відіграють винятково важливу роль у життєдіяльності підприємства. Від їх складу і структури залежить ефективність функціонування підприємства в цілому. Проте не існує єдиної оптимальної структури оборотних коштів, так само як і їхньої частки в активах для всіх підприємств. Для роботи в кожній галузі і навіть у різних підприємствах однієї галузі оптимальною є свій обсяг і структура оборотних активів.

Інформаційне забезпечення аналізу оборотних коштів

Найбільш цілісне визначення сутності управління оборотним капіталом можна дати, ознайомившись з роботами відомого науковця І.О.Бланка, за яким управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання. Процес управління оборотними активами на підприємстві складається з кількох етапів (Рис.1.2.) [4].

Рис.1.2. Процес управління оборотними активами на підприємстві

Як видно з рисунка 1.2 збором інформації починається процес прийняття управлінських рішень, ним же він і закінчується. Тобто мова йде про неперервний моніторинг процесів, пов’язаних з оборотними активами.

Основою інформаційної бази для управління оборотними активами є облікова інформація. Необхідно зауважити, що для ефективного управління оборотними активами фінансового та бухгалтерського обліку недостатньо. Тому управлінський облік хоч і не є обов’язковим на підприємствах, але саме він дозволяє структурувати інформацію найкращим чином, з тим щоб використати потім на етапі аналізу та прийняття рішення по управлінню активами.

Більш детально схема аналітичної роботи по управлінню оборотними активами підприємства на ведена на рис.1.3.

Рис.1.2. Схема аналітичної роботи по управлінню оборотними коштами підприємства

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська ( фінансова ) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період (Див. Додаток А та Б).

Аналіз фінансового стану підприємства базуються на використанні таких джерел інформації (Рис.1.3):

-матеріали, отримані безпосередньо від адміністрації (власників) підприємства,

- необхідні відомості можуть бути отримані від зовнішнього оточення підприємства (постачальники, кредитори, покупці продукції, обслуговуючі банки, податкова служба та ін.),

- звіти та інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники по інвестиціям та ін.).

Рис. 1.3. Джерела інформації для проведення аналізу оборотних коштів

Аналітична обробка включає в себе числові розрахунки вручну, чи використовуючи комп’ютерні програми. На цьому етапі важливо здійснювати перевірку розрахунків, шляхом обчислення показників різними методами, проведенням обчислень кілька разів. Результати аналітичної обробки для полегшення роботи на наступному етапі – етапі інтерпретації результатів, по-можливості доцільно формувати у вигляді графіків та діаграм або таблиць.

Важливою є інтерпретація отриманих даних. На цьому етапі проходить конвертація числових даних в конкретні процеси і тенденції, які відбуваються в фінансово-економічному стані підприємства. На цьому ж етапі проходить виділення позитивних і негативних моментів, які виявлені в процесі інтерпретації даних. Сам процес інтерпретації даних зводиться до порівняння отриманих розрахункових показників та коефіцієнтів з нормативними значеннями, дослідження їхньої динаміки, порівняння з середньогалузевими відповідними показниками та тенденціями.

1.4. Показники ефективності використання оборотних коштів

Ефективність використання активів можна визначати через категорію рентабельності.

Рентабельність активів, або економічна рентабельність визначається за формулою

, (1.1)

де RA – рентабельність активів;

Р – прибуток від реалізації продукції;

А – активи (валюта балансу).

Іншим показником ефективності використання оборотних активів є їх оборотність. Оборотність активів в цілому та їх складових (основних та оборотних активів, у тому числі запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо) має виняткове значення для оцінювання фінансового стану підприємства, його ділової активності.

Оборотності оборотних активів (Ко ) — це число оборотів, що їх роб-лять обігові кошти за період, який аналізується. Цей коефіцієнт ха-рактеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на од-ну гривню обігових коштів.

Він визначається за формулою:

КОА=Р/СО, (1.3)

де: КоА—коефіцієнт оборотності оборотних активів;

Р — виручка від реалізації;

СО—середній залишок обігових коштів за період, що аналізується. Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача обігових коштів.

Тривалість одного обороту в днях (По) визначається за фор-мулою:

По=Д/ Од, (1.4)

де: По — тривалість одного обороту в днях;

Д— число днів періоду, що аналізується (90,360);

Од —