У сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу товарів та виконання робіт, послуг не в кредит, а за фактом оплати. Однак конкурен-ція диктує свої умови: роботи виконуються, зростає дебіторська заборгованість. Контроль за цією ситуацією дає змо-гу не лише зменшити саму дебіторську заборгованість, а й видатки на її утримання (необхідно відшкодовувати тимчасово відсутні оборотні фонди) [7].

Як свідчить таблиця 3.1, дебіторська заборгованість є однією з болючих тем для підприємства.

Таблиця 3.1

Показники дебіторської заборгованості для досліджуваного підприємства  |

2000 | 2001 | 2002 | 2003

Дебіторська заборгованість на кінець року, тис. грн. | 353,7 | 397,40 | 1395,80 | 580,60

Середня дебіторська заборгованість, тис. грн.  | 375,55 | 896,60 | 988,20

Оборотність дебіторської заборгованості, рази/рік  | 6,83 | 3,00 | 2,94

Період погашення дебіторської заборгованості, днів  | 52,71 | 119,91 | 122,34

Доля дебіторської заборгованості в оборотних активах  | 11% | 31% | 26%

Відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації  | 0,15 | 0,33 | 0,34

Як видно з таблиці 3.1, загальна ситуація з дебіторською заборгованістю на підприємстві погіршується По-перше, збільшується її частка в виручці від реалізації, що свідчить про надто ліберальну політику щодо покупців.

По-друге, росте період погашення дебіторської заборгованості і, відповідно зменшується її оборотність. Таким чином все більша частина фінансових ресурсів підприємства “заморожується” у вигляді кредитування покупців, що викликає труднощі з фінансуванням поточної діяльності самого підприємства.

Це означає, що необхідно прийняти заходи по встановленню дебіторської заборгованості на рівні 20% з прискоренням її оборотності.

Виходячи з того, що строк погашення дебіторської заборгованості в 2002 році становив близько 52 днів, а в 2003 – 122 дні, можна пропонувати керівництву “запланувати” даний показник на 2004 рік на рівні 90 днів.

Досягти цього, можна, використовуючи товарний кредит, проценти за який нараховуватимуться наступним чином:

Перші три місяці: безпроцентний;

Наступні три місяці – 2% щомісячно;

Кожен наступний місяць – плюс 0,5%.

Так як основна маса покупців розраховується протягом перших трьох місяців, то таке нововведення збереже клієнтуру підприємства. Водночас наростаючі проценти протягом наступних місяців дозволять втримати показник по строку погашення дебіторської заборгованості на запланованому рівні 90 днів і перебороти негативну тенденцію до його зростання.

При цьому коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зросте з 3 до 4, а отже і припиниться негативна тенденція до зменшення даного показника.

Окрім того необхідно використовувати сучасні ефективні методи інкасації дебіторської заборгованості [7].

Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає вста-новлення на підприємстві чи установі певної системи процедур, пов'язаних із справлянням боргів. До цих процедур можуть входити письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, подання до арбіт-ражного суду позову про банкрутство тощо. У системі цих процедур можуть бу-ти застосовані й спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборго-ваності — факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлено векселем) тощо. Слід проявляти певну твердість у фінансових стосунках із позичальниками.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Як показав аналіз обігових підприємства ВАТ “Промприлад”, в їх динаміці і структурі відбувається ряд негативних тенденцій.

Невпинно відбувається зменшення обсягу активів, якими розпоряджається підприємство. Це вказує на згортання господарської діяльності підприємства.

В структурі активів можна відмітити ряд негативних моментів:

Зменшується частка обігових коштів у активах підприємства;

Зменшується доля запасів у оборотних активах;

Надзвичайно сильно скоротилася частка грошових коштів;

Велика частка дебіторської заборгованості при одночасному збільшенню періоду погашення.

Керівництву слід змінити досить ліберальну політику у розрахунках з покупцями, про що свідчить зменшення оборотності дебіторської заборгованості при одночасному зростанню її частки в обсягах усіє реалізованої продукції. Ще більше погіршує ситуацію паралельна тенденція до більш жорсткої політики у розрахунках з досліджуваним підприємством його постачальників. Внаслідок цього воно вимушене значну частину поставок отримувати по передоплаті і постійно збільшувати оборотність кредиторської заборгованості. Все це викликає гостру нестачу грошових коштів для фінансування діяльності підприємства.

Тому для підприємства необхідним являється проведення комплексу заходів (і не лише фінансового характеру) по оптимізації структури активів підприємства.

Робота має провадитися по кільком напрямкам:

Збільшення частки оборотних коштів в активах підприємства;

проведення комплексу заходів, направлених на прискорення інкасації дебіторської заборгованості з метою вивільнення частини своїх ресурсів і направлення їх на фінансування своєї діяльності, а не на кредитування покупців;

Проведення заходів по реалізації частини виробничих приміщень (необоротних активів), з метою направлення виручених коштів на збільшення оборотного капіталу. Це дозволить ліквідувати диспропорцію між необоротними і оборотними активами і сприяти більш ефективному використанню останніх;

формування строкового депозиту з частини виручених коштів, що дасть можливість використовувати його у якості високоліквідної застави і отримати таким чином доступ до банківських кредитів.

Паралельно мають бути проведені заходи по реструктуризації системи організації виробництва та управління підприємством. Без цього заходи лише у фінансові сфері не призведуть до поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів та поліпшення фінансового стану, а, лише відтягнуть банкрутство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций. — М.: ИНФРА. — 1998. — С. 264.

Василик О. Д. Теорія фінансів; Підручник. - К.: НІОС. — 2000. — С. 702.

Зятковський І. В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. — 2000. — № 4. - С. 23-26.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. Посібник. – К.: МАУП. – 2001. – 152 с.

Калабухова C. В. Основні напрямки упралінського аналізу обороного капіталу/ НАН України;Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 1998.- 48 с.

Ковалёв В. В, Введение в финансовый менеджмент. — Г.: Финансы и статистика. — 2000. –464 с.

Коробов М.Я. Фінансово-економ.ічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання; — 2000.-308 с..

Коробовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською