Кредит рах.312 «Валютний рахунок».

Якщо покупна вартість придбаних векселів відрізняється від їх номінальної вартості (вексельної суми), то сума різниці між покупною і номінальною вартістю відображається на рах.71 і оподатковується на прибуток згідно з вищевказаним п.3.4.1.

Аналітичний облік по рахунку 35 здійснюється по кожному цінному паперу окремо.

2.2. Особливості оподаткування операцій з векселями

Податковий облік операцій з векселями становить певну складність як для платників податків, так і для органів, що їх контролюють. В листах Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) і Державної комісії із цінних паперів і фондового ринку (ДК ЦПФБ) наводяться різні точки зору на оподаткування операцій з векселями. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР, із змінами і доповненнями дається визначення цінного паперу - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери. На жаль, це визначення не повністю відповідає однойменному визначенню із Закону України від 18.06.91 р. №1201-XII "Про цінні папери і фондову біржу" (зі змінами і доповненнями). Тому існує точка зору, в основі якої лежить припущення, що вексель з метою оподаткування не є цінним папером [ 19]. На сьогодні така точка зору не знайшла підтримки ні в ДПАУ, ні в ДК ЦПФБ.

Розглянемо особливості обкладання операцій з векселями податком на прибуток і податком на додану вартість, виходячи з того, що вексель - цінний папір.

Операції з векселями і податок на прибуток

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені правила, у відповідності з якими необхідно проводити операції з цінними паперами, а також операції з борговими зобов'язаннями. Законом про прибуток операції особливого виду виділені в окрему статтю. До їх числа віднесені й операції з торгівлі цінними паперами (у тому числі й з векселями) здійснюються відповідно до пункту 7.6 цього Закону. З метою оподаткування ведеться окремий облік фінансових результатів від цих операцій, який визначається у вигляді різниці між доходом і затратами. Причому фінансовий результат може бути присутнім як в операціях, у яких вексель виступає предметом договору купівлі-продажу (є товаром), так і в операціях, де вексель виписується у забезпечення заборгованості (є розрахунковим документом) згідно п. 7.9.3 Закону про прибуток.

У підпунктах 7.6.3 і 7.6.4 Закону про прибуток визначено, що слід розуміти під терміном "доходи" і "затрати". Якщо затрати, пов'язані з придбанням векселя, дорівнюють доходам, отриманим при його продажу (відчуженні), то фінансовий результат від операцій з векселем дорівнює нулю. Але якщо затрати не дорівнюють доходам, то відповідно до пункту 7.6. Закону про прибуток у платника податків буде мати місце прибуток або збиток від операцій з цінними паперами. Прибуток включається до складу валового доходу платнику податків, а збиток може бути погашений тільки прибутком від операцій із цінними паперами протягом подальших 20 звітних (податкових) кварталів.

Окремим питанням в оподаткуванні операцій з торгівлі цінними паперами є визначання дати збільшення (зменшення) валового доходу на суму фінансового результату. Саме в цьому моменті виникає найбільше помилок при бухгалтерському обліку операцій з векселями. Тут можна виділити дві категорії платників:

які не мають статусу торговця цінними паперами, установленого відповідно до законодавства ("не торговці");

які мають такий статус ("торговці").

Для "не торговців" оподаткуванню відповідно до пункту 7.6. Закону про прибуток підлягає фінансовий результат від операцій з купівлі і продажу цінних паперів. Отже, для цих осіб (суб’єктів підприємницької діяльності) доходи і затрати не беруть участі у формуванні прибутку (збитку) звітного періоду доти, поки не відбулися обидві операції: і купівля, і продаж. Тому "не торговці" спочатку визначають фінансовий результат за кожним векселем окремо, для якого відбулися і купівля, і продаж, а вже сумарний фінансовий результат покаже або прибуток, або збиток. При необхідності можна вести аналітичний облік витрат і доходу протягом звітного періоду.

А для "торговців" доходи або затрати визначаються вже в тому випадку, якщо відбулася операція або купівлі, або продажу векселя. У кінці звітного періоду вони мають прибуток від торгівлі цінними паперами, якщо доходи перевищують витрати, або збиток - якщо витрати перевищують дохід.

При відображенні в податковому обліку господарських операцій, оформлених векселями підприємств, платник податків повинен керуватися здоровим глуздом, застосовуючи норми Закону про прибуток.

Наприклад, підпунктом 4.2.10 вищеназваного Закону визначено, що до складу валового доходу не включається номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів.

Прочитавши цей підпункт платнику податків здається, що відвантаживши продукцію (товари, роботи, послуги) і одержавши вексель, не потрібно включати його вартість зразу до складу валового доходу, а необхідно дочекатися його оплати. Однак це не так. Відвантаження (а векселі видаються підприємствами тільки за відвантажену продукцію) є першою подією, дата здійснення якого збільшує валовий дохід, (п.п.11.3.1. Закону про прибуток). А із норм підпункту 4.2.10. випливає, що вартість відвантаженої продукції (товарів, робіт, послуг) не повинна попадати до складу валового доходу двічі: перший раз по підпункту 11.3.1., а другий раз - в сумі номінальної вартості векселя, одержаного за цю відвантажену продукцію.

Що стосується підпункту 7.9.3. Закону про прибуток, та його дію можливо поширити тільки формально на векселі, видані підприємствами, адже вони