По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, пові-домляє платника або того, хто має прийняти вексель шляхом надси-лання йому копії векселя або простого поштово-телеграфного повідом-лення про вчинену дію. Якщо ж йдеться про платника, то він, випи-савши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселедержатель, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцеп-ту. Дана операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати чи оплатити його, називається презентацією. Платник у ході презентації повинен обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, що у вексельному праві означає «акцептувати» вексель. Лише після цього вексель стає повноцінним виконавським докумен-том. Але неакцептований вексель в обігу знаходитися не може. Його повертають векселедавцю.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він є різ-новидом знаків вартості. Це означає, що він власної вартості не має, а лише представляє товарну вартість тих угод, які були оформлені даним векселем. За відповідність тексту векселя характеру і масшта-бам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, використання, врахування і переврахування векселів у комерційних банках та установах НБУ дозволяє здійснювати регу-лювання не тільки обсягів грошової маси, а й контролювати виконан-ня зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці і вироб-ники, отримавши у розрахунок вексель, легко можуть перетворити його у грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комер-ційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання вексе-лів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, піднесення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних кош-тах. Все це суттєво зменшує потреби підприємств у банківських креди-тах і зумовлює їх здешевлення.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обертання. Та це їм зайве, тому що вони, з одного боку, забезпечені товарами, поставку яких здійснено під векселі. А з іншого боку, векселі самостійної вартості не мають. Ось чому їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі служать одночасно і кредитними документами, які відображають реальні вар-тісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосе-редньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

Історично склалося так, що вексель, охоплюючи нові сфери госпо-дарського життя, постійно вдосконалювався. Почавши своє становлен-ня з форми простого боргового аркуша, з часом він перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи [12, 23-25]:

а) операції, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. Тобто ті операції, що пов'язані з власними векселями, у яких підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому, або ж векселедавцем-трасантом;

б) операції, що пов'язані з обігом чужих векселів, які отримані у розрахунках. В них дане підприємство виступає надписувачем, який не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває вексельних прав і обов'язків.

Кредитні і комісійні операції банків з векселями здатні стати провідними прибутковими операціями у їх діяльності. Аналогічні операції здатні проводити також страхові компанії, пенсійні фонди та інші позабанківські фінансові структури. Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичним особами. Зокрема, значні нагромадження векселів здатні зосереджуватися у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції споживачам у кредит. При цьому, продавши свої товари і отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу, можуть вільно і необмежене розраховуватися ними зі своїми поста-чальниками, а ті — зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі, за необхідності, може поступитися своїм правом отримання вексель-ного платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на гро-шові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто, позабан-ківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Українським і світовим вексельним правом найбільш загальним поділом визнано класифікацію векселів за їх формою. Розрізняють два види векселів[1-7]:

а) переказний (тратта);

б) простий.

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну часу певну суму грошей векселедержате-лю (кредиторові) або його наказу. Одночасно, зміст простого векселя становить собою, по-перше, таке зобов'язання, що надає векселедержателю (власникові чи пред’явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, оплати вказаної у тексті векселя грошової суми; по-друге, він є безумовним письмовим борговим зобов'язанням складеним на спеціальному бланку за умов дотримання затвердженої законом форми та переданим векселедавцем векселедержателю; по-третє, простий вексель становить собою документоване вкладення у обігові кошти контрагента, який зобов'язується відшкодувати їх інвес-торові на оговорених у векселі умовах і у визначений термін.

У розвинених країнах з ринковою економікою простий вексель використовується переважно обмежено, тому що у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди мають або боржни-ків або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості