ВИСНОВКИ

Отже проаналізувавши ситуацію з вексельним обігом в Україні можна зробити висновок, що останнім часом векселі все частіше використовуються підприємствами (в основному недержавної форми власності).

Українським і світовим вексельним правом найбільш загальним поділом визнано класифікацію векселів за їх формою. Розрізняють два види векселів: переказний (тратта); простий.

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну часу певну суму грошей векселедержателю (кредиторові) або його наказу. Одночасно, зміст простого векселя становить собою, по-перше, таке зобов'язання, що надає векселедержателю (власникові чи пред’явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, оплати вказаної у тексті векселя грошової суми; по-друге, він є безумовним письмовим борговим зобов'язанням складеним на спеціальному бланку за умов дотримання затвердженої законом форми та переданим векселедавцем векселедержателю; по-третє, простий вексель становить собою документоване вкладення у обігові кошти контрагента, який зобов'язується відшкодувати їх інвес-торові на оговорених у векселі умовах і у визначений термін.

Переказний вексель (тратта) - це документ, що містить наймену-вання «переказний вексель» і безумовну пропозицію векселедавця іншій, вказаній у векселі особі, сплатити певну суму грошей власни-кові векселя або його наказові.

У розвинених країнах з ринковою економікою простий вексель використовується переважно обмежено, тому що у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди мають або боржни-ків або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості векселі.

Як показав аналіз застосування вексельних операцій на досліджуваному підприємстві, в основному використовуються короткострокові прості і переказні векселі при розрахунках з постачальниками та покупцями. Якщо саме відображення операцій з векселями в бухгалтерському обліку достатньо розроблено і є порівняно нескладним, то з податковим обліком справа значно заплутується. Причина цього – нечіткість визначення векселя. В одних нормативних документах вексель – цінний папір, в інших – засіб платежу. Це породжує різні точки зору на оподаткування векселів та можливість його застосування при розрахунках. Вирішення даної проблеми не може бути здійснено в рамках підприємства, а має бути здійснено на державному рівні.

Для поліпшення ефективності обліку, контролю та аналізу операцій підприємства з векселями доцільно запровадити систему управлінського обліку та систему шифрування стану і “руху” векселів на підприємстві.

Слід мати на увазі, що вексельний обіг ефективний при значному наповненні ринку товарами. Тільки за таких обставин продавець починає шукати покупця та створює для нього найбільш вигідні умови. У процесі становлення ринку та підвищення динамічності нашої економіки вексель знову опиняється в центрі уваги.

Необхідно зазначити, що згідно з чинним законодавством України, використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть юридичні та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства.

Векселі можуть видаватись лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуг. Це суттєво обмежує сферу обігу векселів.

Для подальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно здійснити певні заходи, спрямовані на захист прав векселетримачів, оскільки саме ці суб’єкти вексельного обігу є найменш захищені. На сьогодні в Україні не здійснюється будь-яка державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодо випуску векселів одним суб’єктом підприємницької діяльності.

Негативним моментом являється слабка інфраструктура обігу векселів. За активізації вексельного обігу на фондовому ринку України явно визначилися прогалини у вітчизняному законодавстві, яке регулює порядок випуску та обігу зазначених цінних паперів. У першу чергу на законодавчому рівні необхідна регламентація умов та розмірів оподаткування операцій з векселями, встановлення відповідальності за правопорушення, пов’язані з вексельним обігом, а також обмеження випуску векселів сумою сплаченого статутного фонду, резервного фонду або вартості чистих активів, або процентного співвідношення цих величин.

Можливо слід розглянути питання щодо введення обов’язкового попереднього депонування емітентом певних коштів (10 – 20%) для подальшого погашення власних векселів (спеціальний вексельний резерв). З позиції захисту прав векселетримачів цей спосіб вбачається найбільш надійним, але потребує розроблення додаткових законодавчих і нормативних документів.

В цілому можна зробити висновок, що вексельний обіг не зважаючи на труднощі і недоліки має значні перспективи на Україні і в майбутньому буде відігравати все більшу роль в діяльності підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативна:

1. “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою введено в дію уніфікований закон про переказні векселі”. –Закон України від 06.07.1999 р. №826-ХІV // Відомості Верховної Ради України, 1999.- №30.

2. “Про обіг векселів в Україні”. Закон України від 05.04.2001 р. №2374-ІІІ //Відомості Верховної Ради України, 2001.- №17.

3. "Про цінні папери і фондову біржу". –Закон України від 18.06.1991 р. №1202// Відомості Верховної Ради України 1991 р.- №38.

“Правила виготовлення і використання вексельних бланків”. Затверджено Постановою КМ України і НБУ від 10.09.1992 р. №528 зі змінами і доповненнями . // Галицькі контракти. - №43.- 2000 р.

“Про оподаткування операцій з векселями”. Лист ДПА України від 22.10.1999 р.№605/4/15-1110 // Галицькі контракти. - №43.- 1999 р.

“Про податок на добавлену вартість по операціям з векселями”. Лист ДПА України від 19.05.2000 р. №2635/6/16/-1220-20 // Галицькі контракти. - №22.- 2000 р.

“Про деякі операції купівлі-продажу товарів з застосуванням простих векселів». Лист ДПА України від 25.05.2001 р. // Галицькі контракти. - №44.- 2001 р.

Основна:

“Сума векселя не обмежується”, “ // “Урядовий кур’єр” , 1998.-№35.

Беляков Н.М Вексель как важнейшее платежное средство. - М. МП