Переказний вексель (тратта) - це документ, що містить наймену-вання «переказний вексель» і безумовну пропозицію векселедавця іншій, вказаній у векселі особі, сплатити певну суму грошей власни-кові векселя або його наказові.

У переказному векселі векселедавець виступає трасантом. Він пропонує здійснити платіж векселедержателеві (ремітенту) третьою особою - трасатом. Трасат (платник) не несе ніякої відповідальності за векселем аж до його прийняття, тобто акцептування. Акцентуючи вексель, акцептант (платник) стає головним боржником за даним векселем. Трасант при цьому стає гарантом забезпечення платежу.

Тратта за своїм змістом наближається до інших видів платіжних наказів і документів. Але, на відміну від них, класичний переказний вексель має такі ознаки [18, c.44]:

по-перше, він є комерційним векселем, яким кредитор (трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) сплатити певну суму в установ-лений строк певній особі (бенефіціарові);

по-друге, він є документом, за яким на прохання трасанта оплату здійснює не векселедавець, а інша особа;

по-третє, переказний вексель є наказом боржнику сплатити у зазначений термін вказану у ньому суму третій особі (ремітентові). Тобто переказним векселем переказується оплата.

Простий і переказний векселі за своїм змістом є однопорядковими фінансовими документами, тому мають багато спільних ознак та рек-візитів. Про їх тотожність свідчить таке порівняльна таблиця (табл.1.1):

Таблиця 1.1.

Реквізити простого і переказного векселя

Реквізити векселя |

Види векселів

прості |

переказні

Найменування «вексель» |

+ |

+

Звичайна і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму |

+

Звичайна і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму |

+

Термін платежу |

+ |

+

Місце, в якому має бути здійснено платіж |

+ |

+

Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснено платіж |

+ |

+

Найменування того, хто повинен платити (платник) |

+

Дата і місце складання векселя |

+ |

+

Підпис того, хто видає документ (векселедавця) |

+ |

+

З порівняльної таблиці видно:

по-перше, більшість обов'язкових реквізитів співпадають;

по-друге, вексельні стосунки в обох випадках випливають, переважно, з характеру угод, що стали основами виписування векселів;

по-третє, у обох видах векселів фінансові зобов'язання є абстрактни-ми і безумовними;

по-четверте, предметом обох документів можуть бути тільки гроші;

по-п'яте, простий вексель за своїм характером нагадує акцепт трат-ти, а тратта, в свою чергу, якщо вона як платника вказує вексе-ледавця, виписується подібно до простого векселя.

Водночас, простий і переказний вексель відрізняються один від одного. Відмінностями простого векселя від тратти є:

По-перше, у ньому більш чітко і ясно відображається боргове зобов'язання.

По-друге, у ньому попередньо зафіксовано лише дві особи - век-селедавець, він же одночасно і платник, та ремітент - перший векселе-держатель, перед яким платник бере на себе відповідне вексельне зобов'язання.

По-третє, головним боржником у простому векселі є векселеда-вець, до якого з боку векселедержателя може пред'являтися прямий позов.

На відміну від цього переказний вексель є більш складним фінан-совим документом [18, 27]:

1) у ньому, фактично відображено два боргових зобов'язання:

платника перед трасантом і трасанта перед ремітентом.

2) Головним боржником в ньому є акцептант.

3) Якщо простий вексель виписує боржник, то переказні векселі, переважно, виписують кредитори, використовуючи у такий спосіб дебіторську заборгованість для власних платіжно-розра-хункових операцій.

Отже, простий вексель складає особисте зобов'язання сплатити борг, а переказний - наказ сплатити борг третій особі (ремітенту). Платником у тратті, як правило, виступає третя особа.

В залежності від тих або інших ознак і характеру господарських відносин, що їх обслуговують векселі, в економічній літературі розріз-няють таку класифікацію векселів [18, 20, 26]:

а) в залежності від передбачуваного використання суми векселя;

б) в залежності від отриманого доходу;

в) по відношенню до власності;

г)гарантованості оплати;

д) сфери дії векселя;

е) строку платежу.

Загалом, зведена класифі-кація векселів за економічними формами наведена в табл.1.2.

Необхідно відзначити, що не всі види векселів законодавчо дозволені до обігу в Україні. Зокрема, так, як законодавчо векселі можуть надаватися під реальні угоди щодо поставок товару чи виконання робіт або послуг, то обіг “дружніх” та “бронзових” векселів в Україні заборонено, не мають права емітувати векселі і комерційні банки.

Таблиця 1.2

Зведена класифікація векселів за економічними формами

№ |

Класифікаційна ознака |

Економічні форми векселів

1 |

Емітент |

казначейські, приватні

2 |

Передбачуване використання вексельної суми |

товарні, фінансові; «дружні», «бронзові»

3 |

Спосіб отримання доходу за векселем |

дисконтні, процентні

4 |

Суб'єкти, які здійснюють платіж |

простий вексель, переказний

5 |

Порядок платежу |

на пред'явника, строковий

6 |

Форми платежу |

платіжні, забезпечувальні

7 |

Наявність застави |

забезпечений, незабезпечений

8 |

Місце платежу |

доміцильований, недоміцильований

9 |

Власність на вексель |

власні векселі, отримані векселі

10 |

Можливість передавання векселя іншій особі |

вексель, що індосується, вексель, що не індосується

11 |

Рівень гарантованості платежу |

авальовані, неавальовані

12 |

Місце і межі функціонування векселів |

міжнародні, національні, місцеві

13 |

Форма пред'явлення |

паперові, безпаперові

Крім того емісія та індосамент векселя за межі України раніше взагалі не допускалася, але з прийняттям закону “Про обіг векселів в Україні” в 2001 році - допускається, але з обов’язковим зазначенням умов розрахунків векселями у контракті. Таким чином обіг міжнародних векселів в Україні обмежено.

Для підвищення надійності векселя передбачено ряд спеціальних процедур, що дозволяють розширити коло осіб, відповідальних за векселем, тобто зобов'язаних платити за векселем при настанні певних обставин. Наприклад, акцепт або аваль векселя.

Акцепт векселя являє собою операцію, за допомогою якої підтверджується згода платника на оплату векселя. Відповідно, акцептантом є особа, що підтверджує свою згоду на оплату. Якщо як акцептант виступає банк (банківський акцепт), то вексель набуває статусу першокласного (тобто вищої якості, найменш ризикованого) зобов'язання. Акцепт не є обов'язковим, але виступає як необхідна умова для того, щоб вексель мав обіг, вільно обертався на ринку [18, c.65].

Аваль векселя являє собою поручительство за векселем. Аваліст, що здійснив аваль векселя, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань зобов'язаною за векселем особою (наприклад, векселедавцем, акцептантом або