аудита є розвитком загального плану аудита і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудита. Програма служить докладною інструкцією для асистентів аудитора, а для керівників аудиторської організації й аудиторської групи — одночасно і засобом контролю якості роботи.
Аудитор документально оформляє програму аудита, позначає номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб мати можливість у процесі роботи посилатися на них у своїх робочих документах.
Аудиторську програму складено у вигляді програми тестів засобів контролю й у вигляді програми аудиторських процедур.
Програма тестів засобів контролю — це перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Тести засобів контролю допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта. [14]
У залежності від умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.
Висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.
Після закінчення процесу планування аудита загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.
Після затвердження плану та програми аудиту розрахунків з різними дебіторами аудитор приступає до виконання пес посередньо аудиту. [12]
Основними завданнями аудиту податкового обліку підприємства є перевірка:
виконання вимог щодо реєстрації підприємства, його філій, представництв та інших відокремлених підрозділів як платників податків;
дотримання вимог чинного законодавства щодо переліку, розміру та термінів сплати обов'язкових податків, зборів (обов'язкових платежів);
стану податкового обліку, правильності документування господарських операцій, відповідності та ув'язки даних бухгалтерського і по-даткового обліку та звітності;
дотримання термінів подання податкової звітності та сплати обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;
правильності самостійного нарахування підприємством, якщо є потреба, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, а також подання уточнених податкових декларацій та роз-рахунків;
стану та використання активів підприємства й своєчасності по-вернення надмірно сплачених коштів до бюджету або державних цільових фондів. [22]
Аудит правильності нарахування податку на прибуток підприємства повинен грунтуватися на законодавчих нормах, які визначають об'єкти оподаткування цим податком.
Під час перевірки аудитор повинен звернути увагу на особливість податкового обліку податку па прибуток - принципово інший, ніж у бухгалтерському обліку, підхід до моменту виникнення доходів. Аудитору необхідно з'ясувати правильність визначення підприємством-платником податку на прибуток дати збільшення свого валового доходу відповідно до вимог пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР:
1. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський , рахунок платника податку для оплати товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої-дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
2. У разі торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами (послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповно-важеною на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або обладнання грошового виторгу.
Правила інкасації цього виторгу встановлюються Інструкцією № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердже-ною Постановою Правління Національного банку України від 7 липня 1994 року № 129 (із наступними змінами і доповненнями).
Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.
Датою збільшення валового доходу у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у терміни, визначені кредитним (депозитним) договором. Якщо сума отриманих від боржника (дебітора) процентів (комісійних) перевищує їх нараховану суму (дострокове погашення зобов'язань зі сплати процентів (комісійних)), валовий дохід кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду процентів (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку саму суму у податковому періоді цього перерахування.
Якщо дебітор затримує сплату процентів (комісійних), кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, визначений пунктом 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР. При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов'язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому цим Законом.
Якщо існує прострочена заборгованість за процентами, то у разі надходження від дебітора коштів на погашення заборгованості за кредитом насамперед погашається заборгованість за процентами.
Під час перевірки аудитор повинен визначити суму кожного з пере-лічених видів валових доходів підприємства щодо звітних періодів із врахуванням моменту виникнення валових доходів. [16]
Здійснюючи таку перевірку, аудитор зіштовхується з двома різними підходами щодо подання в обліку даних (цифр), які характеризують обсяг продажу товарів (робіт, послуг) підприємства:
1. Бухгалтерський підхід - згідно зі статтею 2 Закону № 996-ХІУ, бухгалтерський