запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заго-тівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;*
інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якості технічних характеристик запасів.
Під час перевірки аудитор повинен звернути увагу на порядок формування підприємством первісної вартості запасів, які отримані іншим шляхом, ніж придбання (виготовлених власними силами, внесених до статутного капіталу підприємства, одержаних підприємством безоплатно тощо). Цей порядок також визначений нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):
понаднормові втрати і нестачі запасів;
проценти за користування позиками;
витрати на збут;
загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставлянням запасів та приведенням їх до стану, придатного для використання у запланованих цілях.
Під час перевірки структури витрат, пов'язаних із придбанням запасів, аудитор повинен окремо звернути увагу на витрати, пов'язані з придбанням запасів у пов'язаних осіб.
Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи ви-значаються за договірними цінами, але не більшими за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.
Визначення понять «пов'язана особа» та «звичайні ціни» наведені у розділах щодо перевірки валових доходів підприємства.
Такі витрати до 1 січня 2003 року повинні окремо вказуватись підприємством у рядку 3 додатка «Ж» до Декларації про прибуток підприємства, після чого разом з іншими витратами на придбання матеріалів відображатись у рядку 12.
Аудитор під час перевірки господарської діяльності платника податку на прибуток із пов'язаними сторонами повинен дослідити установчі документи підприємства, що дасть можливість встановити склад пов'язаних осіб та господарські операції з ними.
Паралельно аудитор може проаналізувати інформацію реєстрів аналітичного обліку запасів у кількісному та сумовому виразі, в яких є відомості про запаси, ціна яких значно відрізняється від ціни аналогічних або ринкової ціни. У разі їх виявлення необхідно встановити, від кого вони отримані і чи не є такі особи пов'язаними сторонами щодо підприємства.
Визначення поняття «довгостроковий договір (контракт)», умови визнання договорів довгостроковими розкриті у розділах щодо перевірки валових доходів.
Особливі умови оподаткування операцій довгострокових договорів (контрактів) Законом № 334/94-ВР передбачені лише для виконавців довгострокових договорів (контрактів). Для замовників це звичайний договір, і усі витрати за таким договором включаються до складу валових витрат чи амортизуються за загальними правилами.
Одним з елементів витрат, пов'язаних із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), є витрати на оплату праці фізичних осіб (працівників), що перебувають із платником
податку у трудових відносинах чи працюють за договорами цивільно-правового характеру, а також пов'язані з ними відрахування (збори та внески) на соціальні заходи.
Згідно з пунктом 5.6 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат входять витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), а також витрати на виплату авторських винагород та виплати за виконання робіт (послуг) згідно з дого-ворами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати у грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін; а з 1 січня 2003 року - крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами Закону, який регулює питання оподатку-вання доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком громадян). [22]
3.2. Процедури та інформаційне забезпечення аудиту валових доходів і валових витрат
При аудиті валових доходів і валових витрат аудитор користується різними способами та методами перевірки. Найбільш поширені наступні:
1. Перевірка арифметичних розрахунків клієнта (перерахування). Перерахування полягає в перевірці раніше зроблених клієнтом арифметичних розрахунків і у виконанні незалежних підрахунків. Ця процедура дає математично точну інформацію. При виявленні помилок у підрахунку аудитору варто простежити подальший шлях цієї перекрученої інформації й оцінити її вплив на ступінь вірогідності звітності.
Перерахування звичайно здійснюється вибірково у відповідності зі стандартом «Аудиторська вибірка».
Перерахування часто використовується при перевірці оцінних значень (утрат від знецінення цінних паперів і т.п.). При цьому треба керуватися правилом (стандартом) аудиторської діяльності «Аудит оцінних значень у бухгалтерському обліку».
2. Інвентаризація. Цей прийом підтверджує фізичну наявність майна і фінансових зобов'язань, подає точну інформацію про їхнє існування і приблизну про стан і оцінку основних засобів, МБП, матеріалів, готової продукції і т.п. У ході аудиторської перевірки аудитори можуть спостерігати за проведенням інвентаризації, у результаті чого правильно оцінити надійність системи бухгалтерського обліку і дієвість системи внутрішнього контролю. [16]
Джерелами аудиту валових