У ході вивчення операцій по придбанню цінностей через підзвітних осіб також необхідно з'ясувати такі питання:

а).чи дійсно надходили на підприємство цінності, оформлені документами, що перевіряються;

б).чи мала місце в дійсності господарська операція по придбанню цінностей і, якщо мала, то куди, яким транспортом і в якій тарі фактично завезено цінності;

в).чи правильно списані на витрати придбані цінності;

г).які саме суми грошових коштів, призначені на придбання цінностей, необґрунтовано списано на витрати;

д).хто причетний до оформлення безтоварної операції, внесення підробок до оригіналів документів, необгрунтованого списання цінностей на витрати.

За погодженням з клієнтом аудитор може провести зустрічну перевірку документів, які знаходяться на підприємстві і видані іншими підприємствами. Це допомагає виявити виправлення в примірниках документів, які знаходяться в бухгалтерії підприємства, що перевіряється.

При перевірці іншої дебіторської заборгованості вивчають основні операції по розрахунках з працівниками і службовцями з отриманих позик, по депонентських сумах, з різними підприємствами та операції некомерційного характеру.

Питання, пов'язані з документальним оформленням аудиту, регулюються такими стандартами: "Документальне оформлення аудиту", "Планування аудиту", "Аудиторські докази", "Використання роботи експерта", "Аудиторський висновок", "Аудиторські висновки спеціального призначення".

В процесі проведення аудиту аудитори вивчили дотримання норм П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" та П(С)БО 14 "Оренда", вимоги якого поширюються на всі підприємства незалежно від форм власності.

Завершується аудит складанням відповідного аудиторського висновку (звіту). Національний норматив аудиту № 26 "Аудиторський висновок" передбачає такі види аудиторських висновків: позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода); позитивний внесок (існує не фундаментальна непевність); умовно позитивний висновок (існує фундаментальна незгода); негативний аудиторський висновок; аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора.

3.2. Інформаційне забезпечення та процедури аудиту оборотних активів

Джерелами інформації аудиту оборотних активів є наступні:

1. Наказ про облікову політику.

2. Первинні документи з обліку по рахунках ( акти виконаних робіт, податкові накладні, транспортні накладні, платіжні доручення, на сплату авансів, розпорядження керівника про відрядження, авансовий звіт, виписку банку, договір позики тощо).

3. Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку оборотних активів.

4. Акти і довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

5. Звітність.

Об'єкти аудиту операцій з оборотними активами є:

1. Елементи облікової політики

- перелік витрат, що не включаються до первісної вартості запасів

- порядок відображення в обліку запасів, що не принесуть підприємству економічної вигоди в майбутньому

- порядок обліку випуску готової продукції

- метод оцінки та списання виробничих запасів

- порядок визначення первісної вартості запасів, виготовлених власними силами

- порядок списання вартості МШП при їх передачі в експлуатацію

- порядок списання МШП, непридатних для подальшої експлуатації

2. Операції з обліку

- виробничих запасів

- МШП

- витрат виробництва

- браку у виробництві

- напівфабрикатів

- готової продукції

- товарів

- тварин на вирощуванні і відгодівлі

- продукції сільського господарського виробництва

3. Записи в первинних документах, облікових регістрах та звітності

4. Інформація про порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, недостачі, зловживання, які знайшли підтвердження в актах ревізій, перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів

При аудиті оборотних активів аудитор може користуватися різними способами та методами перевірки. Найбільш поширені наступні:

1. Перевірка арифметичних розрахунків клієнта (перерахування). Перерахування полягає в перевірці раніше зроблених клієнтом арифметичних розрахунків і у виконанні незалежних підрахунків. Ця процедура дає математично точну інформацію. При виявленні помилок у підрахунку аудитору варто простежити подальший шлях цієї перекрученої інформації й оцінити її вплив на ступінь вірогідності звітності.

Перерахування звичайно здійснюється вибірково у відповідності зі стандартом «Аудиторська вибірка».

Перерахування часто використовується при перевірці оцінних значень (утрат від знецінення цінних паперів і т.п.). При цьому треба керуватися правилом (стандартом) аудиторської діяльності «Аудит оцінних значень у бухгалтерському обліку».

2. Інвентаризація. Цей прийом підтверджує фізичну наявність майна і фінансових зобов'язань, подає точну інформацію про їхнє існування і приблизну про стан і оцінку основних засобів, МБП, матеріалів, готової продукції і т.п. У ході аудиторської перевірки аудитори можуть спостерігати за проведенням інвентаризації, у результаті чого правильно оцінити надійність системи БО і дієвість СВК.

3.3. Використання результатів аудиту в управлінні оборотними активами

Формування ринкових відносин вносить істотні зміни у систему управління підприємством та її функції, зокрема, фінансово-господарського контролю. Ринкова економіка ставить перед підприємствами , незалежно від форм власності і господарювання, запитання: як необхідно використовувати оборотні активи, щоб мати найбільший прибуток.

Проаналізувавши результати аудиту оборотних активів їх можна використати в управлінні оборотними активами для поліпшення обліку і контролю їх на підприємстві.

З метою заглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, мається велика імовірність того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати (перетворити в грошову форму), чим незавершене чи виробництво витрати майбутніх періодів. При цьому варто враховувати область застосування того чи іншого виду оборотних коштів. Активи, що можуть бути використані тільки з визначеною метою, мають більший ризик (меншу імовірність реалізації), ніж багатоцільові активи. Чим більше засобів вкладено в активи, що потрапили в категорію високого позову, тим нижче ліквідність підприємства.

У розвиток приведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень трудно реалізованих активів і загальної величини активів, а також трудно реалізованих і легкореалізованих активів. Тенденція названих співвідношень до росту вказує на зниження ліквідності.

При проведенні такого аналізу варто пам'ятати, що класифікація оборотних коштів на трудно реалізованих і легкореалізовані не може бути постійної, а міняється зі зміною конкретних економічних умов. Наприклад, в умовах нестабільності постачання і триваючого знецінення гривні підприємства можуть виявитися зацікавленими вкласти кошти у виробничі