Існують і більш серйозні негативні наслідки настільки значного обсягу трудно реалізованих активів на балансі підприємства. Цей так називаний мертвий капітал сповільнює оборотність засобів на підприємстві і, отже, знижує ефективність його діяльності. Найчастіше на наших підприємствах падіння значень показників рентабельності багато в чому визначається наявністю і ростом частки трудно реалізованих активів.

Нарешті, трудно реалізованих активи, відбивані в складі окремих елементів оборотних коштів, спотворюють справжню картину ліквідності підприємства, вводячи в оману його Керівництво і ділові партнери.

Положення збільшується тим, що на багатьох наших підприємствах значно ослаблений контроль, за схоронністю товарно-матеріальних цінностей. Проведена нерідко формально інвентаризація не дозволяє керівнику підприємства і його бухгалтерії скласти об'єктивну картину наявності і схоронності матеріальних цінностей.

Якщо трудно реалізовані активи складають значну частину оборотних коштів, то керівництву підприємства і його головному бухгалтеру слід ужити термінових заходів по стабілізації фінансового , положення підприємства. Такими мірами повинні стати:

- інвентаризація стану майна з метою виявлення активів "низького" якості (зношеного устаткування, залежаних запасів матеріалів; дебіторської заборгованості, нереальної до стягнення) і уточнення реальної величини майна підприємства;

- удосконалювання організації розрахунків з покупцями (в умовах інфляції, як повило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати більш вигідних умов її реалізації);

- скорочення надмірних запасів товарно-матеріальних цінностей і, як наслідок, зменшення відтоку коштів.

Оборот виробничих запасів характеризує швидкість руху матеріальних цінностей і їхнього поповнення. Ніж швидше оборот капіталу, поміщеного в запаси, тим менше потрібно капіталу для даного обсягу господарських операцій.

Оборотність виробничих запасів у галузях промисловості дуже істотно розрізняється. У галузях із тривалим виробничим циклом зміст запасів вимагає більш великих капіталів.

Терміни обороту виробничих запасів підприємств однієї і тієї ж галузі, як правило, характеризують, наскільки успішно використовується ними капітал. Як було з'ясовано раніше, нагромадження запасів зв'язане з дуже значним додатковим відтоком коштів, що робить необхідної оцінку можливості і доцільності скорочення терміну збереження матеріальних цінностей. Падіння купівельної спроможності грошей змушує підприємства вкладати тимчасово вільні засоби в запаси матеріалів. Крім того, нагромадження запасів часто є змушеною мірою зниження ризику непостачання (недопоставки) сировини і матеріалів, необхідних для виробничого процесу підприємства. Відзначимо в цьому зв'язку, що підприємство, що орієнтується на один основного постачальника, знаходиться в більш уразливому положенні, чим підприємства, що будують свою діяльність на договорах з декількома постачальниками.

Разом з тим варто мати на увазі і те, що політика нагромадження запасів товарно-матеріальних цінностей неминуче веде до додаткового відтоку коштів унаслідок:

а).збільшення витрат, що виникають у зв'язку з володінням запасами (оренда складських приміщень і їхній зміст, витрати по переміщенню запасів, страхування майна й ін.);

б).збільшення витрат, зв'язаних з ризиком утрат через старіння і псування, а також розкрадань і безконтрольного використання товарно-матеріальних цінностей; загальновідомо: чим більше обсяг і термін збереження майна, тим слабкіше (складніше) контроль за його схоронністю;

в).збільшення сум податків, що сплачуються. В умовах інфляції фактична собівартість витрачених виробничих запасів (суми їхнього списання на собівартість) істотно нижче їх поточної ринкової вартості. У результаті величина прибутку виявляється "роздутої", але саме з її буде розрахований належний до сплати податок. Аналогічна картина і з податком на додаткову вартість. Те, що зі збільшенням обсягу запасів росте величина податку на майно, напевно, не вимагає пояснень;

г).відволікання засобів з обороту, їх "омертвляння". Надмірні запаси припиняють рух капіталу, порушують фінансову стабільність діяльності, змушуючи керівництво підприємства в терміновому порядку вишукувати необхідні для поточної діяльності кошти (як правило, дорогі). Тому не без підстави надмірні запаси товарно-матеріальних цінностей називають "цвинтарем бізнесу".

Ці й інші негативні наслідки політики нагромадження запасів нерідко цілком перекривають позитивний ефект від економії за рахунок більш ранніх закупівель.

Значний відтік коштів, зв'язаний з витратами на формування і збереження запасів, робить необхідним пошук шляхів їхнього скорочення. При цьому, зрозуміло, мова не йде про зведення величини витрат по створенню і змісту запасів товарно-матеріальних цінностей до мінімуму. Таке рішення, швидше за все, виявилося б неефективним і привело б до росту втрат іншого роду (наприклад, від псування і безконтрольного використання товарно-матеріальних цінностей). Завдання полягає в тім, щоб знайти "золоту середину" між надмірно великими запасами, здатними викликати фінансові утруднення (недостача коштів), і надмірно малими запасами, небезпечними для стабільності виробництва. Така задача не може бути вирішена в умовах стихійного формування запасів, необхідна налагоджена система контролю й аналізу стану запасів.

У теорії і практиці керування запасами виділяють наступні основні ознаки незадовільної системи контролю ресурсів:

- тенденція до постійного росту тривалості збереження запасів;

- безупинний ріст запасів, помітно випереджальному динаміку збільшення обсягу реалізованої продукції;

- часті простої устаткування через відсутність матеріалів;

- недостача складських приміщень;

- періодичне відмовлення від термінових замовлень через недолік (відсутності) запасів товарно-матеріальних цінностей;

- великі суми списань через наявність застарілих (залежаних), що повільно обертаються запасів;

- значні обсяги списань запасів унаслідок їхнього псування і розкрадань.

Основні цілі контролю й аналізу стану запасів:

- забезпечення і підтримка ліквідності і поточної платоспроможності;

- скорочення витрат виробництва шляхом зниження витрат на створення і збереження запасів; зменшення втрат робочого часу і простоїв устаткування через недостачу сировини і матеріалів;

- запобігання псування, розкрадань і безконтрольного використання матеріальних цінностей.

Досягнення поставлених цілей припускає виконання наступної обліково-аналітичної роботи.

1. Оцінка раціональності структури запасів, що дозволяє виявити ресурси, обсяг яких явно надлишковий, і ресурси, придбання яких потрібно прискорити. Це дозволить уникнути зайвих вкладень капіталу в матеріали,