умов надання послуг клієнту, що природно подовжує процес ухвалення рішення. У клієнто-орієнтованому банку, навпаки, повноваження і ліміти в більшій частині передаються на рівень персональних менеджерів для оперативності ухвалення рішення. При цьому роль топ-менеджера полягає в забезпеченні персональних менеджерів необхідними умовами для ефективної організації роботи з клієнтами, орієнтованої на їхні індивідуальні потреби. Безсумнівно, повноваження і ліміти персональних менеджерів у частині розрахунково-касового обслуговування, кредитування, депозитів, ведення переговорів і переписування повинні бути підкріплені відповідним документом, що регламентує їхні права, передачу повноважень, термін дії.
З посиленням конкуренції робота з клієнтами стає усе більш актуальної не тільки для персональних менеджерів, але і для інших банківських співробітників, наприклад, співробітників, відповідальних за розробку банківських продуктів і послуг. Останнім часом орієнтація на потреби клієнтів є ведучою і основною при розробці інноваційних банківських продуктів і послуг, а також при просуванні послуг на ринок. У цьому зв'язку процес виробництва банківських продуктів і послуг необхідно розглядати як процес задоволення потреб цільових груп клієнтів Спицин И.О., Спицин Я.О. Маркетинг в банке. – Тернополь:АО “Тарнекс”, 1993,- С.121..
Підводячи підсумок вищевикладеному, можна відмітити, що в умовах конкуренції на ринку банківських послуг маркетингова орієнтація банку - орієнтація на потреби клієнтів це життєво важливе питання, завдяки якому створюється імідж солідного, стійкого банку, що враховує інтереси клієнтів і готовий допомагати вирішенню їхніх проблем. В той же час підхід до оцінювання конкурентноздатності по показникам діяльності банку (фінансовій стійкості) теж є виправданим, так як банк, що має високий даний показник має і конкурентні переваги в порівнянні з банками, у яких він нижчий. В той же час саме визначення фінансової стійкості, яка є інтегральним показником фінансового стану банку має проблеми методологічного характеру, так як не існує стопроцентно надійних методик її визначення.
Через це при дослідження конкурентноздатності банку необхідно враховувати і фінансовий стан банку і його діяльність з точки зору задоволення потреб клієнтів.
1.2. Показники конкурентноздатності та їх застосування для аналізу середніх банків в Україні
Для визначення конкурентноздатності банку застосовується цілий ряд показників.
Так на-приклад, Англійський банк звертає особливу увагу на такі показники балансових звітів.
1. Стійкість — як відношення ресурсів власного (або в ціло-му акціонерного) капіталу до поточних фінансових зобов'язань (що прирівнюються до депозитів). Якщо банк бажає підвищити обсяг кредитування, то обмеження коефіцієнта, який відображає згадане вище відношення, неминуче підвищить рівень залучен-ня, тобто використання депозитів для збільшення кредитування. Адже таке обмеження змусить банк або звертатися до акціонерів за фондами, або підвищувати прибутковість фондів, що збільшу-ють його фінансові ресурси.
2. Відсоток ризикового капіталу — як відношення ресурсів капіталу до суми всіх інвестованих активів (наприклад, позик, гарантій тощо), помноженої на специфічний для кожного класу активів коефіцієнт ризику. Обмеження на відсоток ризикового капіталу втримує банки від гарантій щодо високоризикового бізне-су, якщо ці банки не мають адекватних ресурсів для покриття витрат. Банк повинен забезпечувати віддачу і дохідність стосовно кожного класу ризику, який він гарантував, і адекватно покрива-ти всі збитки щодо нього. Це базовий принцип співвідношення ризику й винагороди.
Дуже чітко це виражає таке положення одного із циркулярів Англійського банку: «Достатні надходження необхідні як для пер-шочергового захисту від збитків, так і в якості джерела нового капіталу, що дає змогу нарощувати бізнес».
У найбільш широкому значенні надійність банку — це здатність забезпечити безумовну збереженість клієнтських коштів і повне виконання своїх зобов'язань.
Надійність банку визначається з урахуванням чотирьох показ-ників:
1) питомої ваги проблемних кредитів в активах банку;
2) миттєвого коефіцієнта ліквідності (відношення високоліквідних активів до поточних пасивів);
3) рівня лівериджу (відношення капіталу до зобов'язань);
4) відношення відкритої валютної позиції до капіталу;
Наприклад, у методиці оцінювання надійності комерційних банків, розробленої журналом «Капітал», кількість показників зведена до мінімуму. За результатами опитування експертів з різних банків та організацій були встановлені такі показники Банківський менеджмент / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес. – 2002. – С.73.: пи-тома частка проблемних кредитів в активах банку — 0,545; миттєвий коефіцієнт ліквідності — 0,270; рівень лівериджу — 0,224; підношення відкритої валютної позиції до капіталу — 0,161.
З результату аналізу випливає, що високий рівень проблемних кредитів є найбільш загрозливим фактором для банків. Якщо проблемні кредити щорічно будуть зростати (перестануть приносити прибуток), то зрештою, це позначиться і на ефективності діяльності — банк може стати збитковим. До проблемних кредитів відносять всі прострочені кредити в повному об'ємі, а також пролонговані, але вже з коефіцієнтом 0,458.
Рівень миттєвої ліквідності відображає ступінь захищеності банку від ризику одночасної вимоги коштів клієнтів за рахунка-ми до запитання. Багато експертів навіть ставили цей показник на перше місце Рид Э., Котрлер Р., Гилл Э, Коммерческие банки. – М.: Комполис. – 1991. – 480 с..
Рівень лівериджу може підсилити вплив інших факторів на ступінь надійності банку, адже чим більша питома вага залученого капіталу, тим згубнішими можуть виявитися наслідки у випадку виникнення загрозливих обставин і паніки серед клієнтів. При цьому слід зазначити: українські банки використовують залучений капі-тал менш активно, аніж західні. Причина криється в тому, що на нашому ринку, як і раніше, відчувається суттєва нестача капіталу.
Останнім часом для деяких банків стали відчутними і кур-сові ризики. Не слід забувати про те, що Україна — країна з пе-рехідною економікою, де курсові ризики завжди досить великі. В результаті надмірного збільшення відкритої валютної позиції фінансове положення банку може істотно постраждати. Цей по-казник