х – комплексний показник конкурентоздатності банку.

Порівнюючи комплексні показники з середніми по групі банків, можна визначити найбільш і найменш конкурентноздатні банки.

1.3 Рейтигування банків, як визначення конкурентоздатності

Одним з найпоширеніших методів визначення конкурентоздатності комерційного банку є рейтигування.

Рейтинг банку — це метод порівняльної оцінки діяльності кількох банків. В основі рейтингу лежить узагальнена характе-ристика за певною ознакою, що дозволяє групувати банки у певній послідовності за ступенем убування даної ознаки Банківський менеджмент / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес. – 2002. – С.78..

Ознака (критерій) класифікації банків може відображати окремі сторони діяльності банків (прибутковість, ліквідність, пла-тоспроможність) чи діяльність банку в цілому (обсяг операцій, надійність, імідж).

В усіх випадках у назві таблиці, що ілюструє рейтинг банків, має бути зазначена ознака оцінки діяльності банків. Банк, що має високий рейтинг прибутковості, може мати низький рейтинг щодо ліквідності і навпаки. Тому поряд з визначенням рейтингу за окремими сторонами діяльності, важливо мати узагальнену рейтингову оцінку діяльності банків. У цьому зв'язку особливо важ-ливе місце належить рейтингу надійності банків. Цей рейтинг може призначати як відомство нагляду за діяльністю банків (в Україні — Національний банк України), так і окремі рейтингові агентства.

Найбільшими рейтинговими агентствами світу є американські компанії Moody’sInvestor Service (дочірня компанія американ-ської корпорації Dun&Bradstreet) і Standart&Por’s Rating Services (входить до холдингу МсCrow Hill). Крім того, у світі діє ще кілька відомих міжнародних рейтингових компаній, зокрема ІВСА Ltd і Thomson BankWathc, що спеціалізуються на оціню-ванні фінансових інститутів Рид Э., Котрлер Р., Гилл Э, Коммерческие банки. – М.: Комполис. – 1991. – 480 с.. Крім них у кожній країні функціо-нують і власні рейтингові агентства.

Характер формування і призначення рейтингів різний. Рей-тинг надійності банків, сформований відомством банківського нагляду, ґрунтується не тільки на глибокому аналізі даних син-тетичного обліку, але й супроводжується перевірками на місцях.

Дані рейтингу не публікуються у відкритій пресі і використову-ються органами банківського нагляду для запобігання банкрутств банків та забезпечення стабільності всієї банківської системи. Висновки незалежних рейтингових агентств ґрунтуються на ви-вченні публічної звітності банків, як правило балансів. Реальність таких рейтингів певною мірою залежить від вірогідності звітних даних і системи показників, що використовуються для характе-ристики надійності банків.

Рейтинги банків, визначені незалежними агентствами, публіку-ються у відкритій пресі і дозволяють громадськості орієнтуватися при прийнятті рішень на грошовому ринку. Такими рейтингами користуються як професіонали (фахівці банків, бірж, асоціацій Банків, аудиторських фірм), так і непрофесіонали (вкладники, акціонери). Рейтинги дають можливість вкладникам і кредито-рам свідомо розміщувати свої тимчасово вільні фінансові ресур-си, інвесторам — раціонально вибирати об'єкт вкладання капіталу, керівництву і власникам банку — оцінювати результати своєї діяльності і визначати подальшу стратегію розвитку банку.

Міжнародна практика знає різні типи оцінок діяльності комерційних банків відповідно до цілей, що перед ними ставляться.

Найбільш розповсюдженими є два типи: оцінка кількісних, (об'ємних) показників і оцінка якісних показників, що характеризують надійність комерційних банків. Обидва різновиди оцінок правомірні, вони виконують властиві їм функції, а в їх основі лежать різні критерії і показники.

Оцінка кількісних, об'ємних показників має на меті визначити масштаби розвитку діяльності окремих банків, а також ступіні розвитку всієї банківської системи.

Якісні ж показники покликані висвітлити, в першу чергу професійність менеджменту комерційного банку.

Значна питома вага якісних показників міститься у визначенні надійності банку.

Взагалі надійність комерційного банку — це певний його стан, що формується під впливом численних і суперечливих факторів. Ця характеристика може бути встановлена лише на основі аналізу тенденцій і факторів, що вплинули на формування таких показників діяльності банку, як ліквідність, прибутковість, достатність капіталу, ступінь ризикованості активів, рівень менеджменту. Стан кожного з цих показників у свою чергу обумовлюється комплексом різних факторів.

У вітчизняній банківській системі використовують різні методичні підходи до рейтингової оцінки надійності комерційних банків.

Найбільш відомими є методика Кредитімпексбанку, методики В.С. Кромонова, методика О. Шматова, методика А.В. Головача, рейтингова система РА «Прозора Україна» та багато інших Банківський менеджмент / ред Кириченка О.А.. – К.: «Знання прес», 2002. – 236 с..

Національний банк України для оцінювання діяльності й надій-ності комерційних банків використовує американську систему САМЕL, що являє собою стандартизовану рейтингову систему. Спо-стереження і контроль за діяльністю банків, засновані на оцінці ризиків, інакше кажучи, рейтингова система САМЕЬ полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, що охоплюють усі сторони діяльності банку. Така єдина система рейтингу дозволяє визначити банки, у яких фінансове становище, операції або менеджмент мають недоліки, що можуть призвести до банкрутства і вимагають особливої уваги з боку органів спо-стереження і, якщо необхідно, втручання Національного банку України для вирішення найбільш гострих проблем.

Окрім того, єдина система рейтингу дає можливість скласти загальне уявлення про стан і стабільність банківської системи, а також визначити пріоритети подальшого розвитку, методи спо-стереження і потребу в ресурсах для здійснення належного кон-тролю над банківською системою.

Відповідно до цієї системи діяльність комерційного банку оцінюється за п'ятибальною системою. Найбільш надійні банки одержують оцінку — 1, а банки, близькі до банкрутства — 5. Кри-терії надійності комерційного банку:

С — (capital adsequancy) достатність капіталу, система дає оцінку розміру капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників.

А — (asset quality) якість активів, система визначає можливість повернення активів і забалансових статей, а також вплив проблем-них кредитів на загальне фінансове положення банку;

М — (menegment) менеджмент, система дає оцінку методам управління банком з урахуванням