Е — (earnings) прибутковість — надходження або рентабельність;

система оцінює рентабельність банку з погляду достатності його прибутків для перспектив розширення банківської діяльності;

L — (liquidity) ліквідність, система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

У ході інспекційних перевірок банків експерти оцінюють кож-ний з п'яти параметрів за п'ятибальною системою, після чого виводиться результативний рейтинг. При цьому аналізовані показники розглядаються в динаміці й порівнюються з показника-ми кращих банків у відповідній групі.

Достатність капіталу. Перший критерій, що використовується при аналізі надійності комерційного банку — достатність його капіталу. Власний капітал банку розглядається як головне джерело захисту внесків юридичних і фізичних осіб.

Мінімальна норма достатності сукупного капіталу (за міжна-родними стандартами) встановлена в межах 8 % . При оцінюванні достатності капіталу враховується також динаміка сукупного ризику активів, тобто аналізуються фактори, що впливають на рівень показників, що характеризують достатність капіталу.

Якість активів. Другий критерій оцінки надійності комерцій-ного банку — якість активів. Завдання такої оцінки — визначення індивідуального ризику активів конкретного банку.

Аналізу піддається основна частина балансових і забалансових статей банку. Особлива увага приділяється аналізу його кредитного портфеля. За системою САМЕL Рид Э., Котрлер Р., Гилл Э, Коммерческие банки. – М.: Комполис. – 1991. – 480 с., всі активи за ступенем ризику поділяються на чотири групи. І група — особливо згадані активи (ступінь ризику 1 %), II — нестандартні активи (ступінь ризику 20 %), ІІІ — сумнівні активи (ступінь ризику 50 %) і IV — втрати (ступінь ризику 100 %). Віднесення активів банку до вказаних груп ризику на основі проведеного аналізу дозволяє визна-чити рівень сукупного ризику активів банку.

Менеджмент. Для визначення рейтингу менеджменту потрібно враховувати такі фактори:*

розуміння ризиків, які викликані діяльністю банку й економічним середовищем;*

результати фінансової діяльності банку: стан якості активів,

достатності капіталу, надходжень і ліквідності;

. * підготовка і впровадження планів, положень, методів роботи і заходів контролю з усіх основних напрямків діяльності банку;*

функціонування внутрішнього і зовнішнього аудиту і відповідність аудиторської діяльності вимогам банку;*

виконання вимог діючого законодавства і нормативних актів

Національного банку України;*

ставлення до самокредитування і кредитування інсайдерів;*

роль і взаємодія правління банку і ради банку;*

адміністративна структура і розподіл повноважень керівництва;*

кадровий потенціал банку (розглядається компетентність спів-робітників, маючи на увазі наявність базової фінансової освіти та досвід роботи в банку);*

система навчання персоналу (зміст програм навчання, ступінь охоплення співробітників, системність навчання); *

реагування на вказівки і рекомендації НБУ.

Прибутковість. Наступний критерій оцінки надійності комерційних банків — його прибутковість з позиції достатності для подальшого зростання банку.

Щоб полегшити процес визначення рейтингової оцінки, часто використовуються коефіцієнти прибутковості. Ці коефіцієнти роз-роблені як узагальнення результатів діяльності банку, що мають подібні характеристики. Наприклад, значення коефіцієнтів при-бутковості банку може бути великим, однак джерелом надходжень може бути одноразова подія або нетрадиційна операція, пов'яза-на з підвищеним ризиком. Крім того, навіть за умови високого значення коефіцієнта прибутковості рівень нерозподіленого при-бутку може бути недостатнім для того, щоб темп збільшення влас-них коштів відповідав темпу збільшення активів.

Остаточна оцінка прибутковості банку робиться після пофакторного аналізу відповідних коефіцієнтів.

Ліквідність. На ліквідність впливає ряд факторів — структура активів і пасивів, стан депозитної бази, якість управління та ін.

Для визначення рівня ліквідності необхідно враховувати такі фактори:*

обсяг і джерела ліквідних коштів (активи, легко переведені в готівку), що можуть бути використані для виконання поточних зобов'язань банку;*

співвідношення обсягів кредитних ресурсів і попиту на кре-дити (позики);*

відсоткові ставки і терміни повернення залучених і розмі-щених коштів;*

залучення міжбанківських кредитів для підтримки ліквід-ності банку;*

процеси планування, заходи контролю і спостереження за станом ліквідності банку (інформаційні системи керування).

Одним з основних обов'язків керівництва банку є підтримка обсягу ліквідних активів на рівні, достатньому для виконання щоденних зобов'язань банку за умови максимального збільшення надходжень і зменшення ризику. Виконання даних зобов'язань вимагає від керівництва глибокого розуміння балансу банку, його клієнтури (позик і внесків), ситуації в економіці. Банк, що підтри-мує ліквідні активи на високому рівні (каса і коррахунки, цінні папери уряду, власна валюта), зазвичай не йде на великий ризик, здійснюючи операції банку, але й обсяг надходжень у такій ситуа-ції буде менший. Якщо ж банк підтримує обсяг ліквідних активів на низькому рівні, прибуток буде більшим, але активні операції будуть пов’язані з підвищеним ризиком. Керівництво банку, що підтримує ліквідність банку за допомогою залучення міжбанківських кре-дитів чи за допомогою об'єднання міжбанківських кредитів з ліквідними активами, повинне розуміти, що за таких умов процес управління активами і зобов'язаннями стає дуже складним, і це вимагає від нього особливої уваги і кваліфікації.

У світовій практиці при оцінюванні ліквідності банку велике значення надають показнику, що характеризує якість депозитної бази банку — це ступінь сталості депозитів. Чим вище частка стійкої частини депозитів, тим менше можна отримати високоліквідних активів, оскільки значна частина залучених коштів не лишається банку. У зв'язку з цим у залишках коштів на розрахункових, поточних рахунках у строкових вкладах і депозитах виділяють стійку і мінливу частини. Стійку частину депозитів ще називають основною. Як показує аналіз, частка основних депозитів вища за вклади до запитання. Це пояснюється тим, що даний вид внесків не піддається впливу змін відсоткової ставки. У клієнта завжди повинен бути резерв поточних платіжних кош-тів. У той же час обсяг і тривалість термінових і ощадних вкладів залежать від рівня відсоткової ставки. У світовій практиці вважається нормою,