У сучасній професійній літературі широко застосовується термін «індустрія туризму і гостинності» [21, с.25], і, хоча гостинність входить у цей термін як складений елемент, слід зазначити, що гостинність – це більш ємне і загальне поняття, тому що його задачею є задоволення потреб не тільки туристів у вузькому змісті, але і споживачів узагалі. Індустрію туризму і гостинності не можна розглядати як різні індустрії, тому що туристи – це, насамперед споживачі, що мають різноманітні потреби, у тому числі і специфічні, залежні від цілей і мотивів подорожей, а також від цілого ряду моментів. Однак туристи – це, насамперед споживачі взагалі, отже, індустрія туризму і гостинності повинна розглядатися як єдине ціле через нерозривну спільність.

Слід зазначити, що індустрія гостинності історично сформувалася і виросла із сектора засобів розміщення, представленого різними типами готельних підприємств. У класичному розумінні готель – це будинок з мебльованими кімнатами для приїжджаючих. У сучасних умовах готель – це підприємство, призначене для готельного обслуговування громадян, а також індивідуальних туристів і організованих груп.

Становлення і розвиток капіталістичних відносин у світі сприяв виникненню організованого туризму. Капіталістичне суспільство зіграло важливу роль у формуванні економічних, політичних і соціальних передумов, необхідних для міжнародного туризму. Однією з перших країн , у якій перемогла буржуазна революція і почав розвиватися капіталізм, була Англія. Саме тут і утворилися перші туристські організації, що розвили свою діяльність спочатку усередині країни, а потім і за її межами.

Початок сучасного туризму датується 1841р. До наших днів дійшов опис першої туристської поїздки 570 членів товариства тверезості з Лейстера в Лафоборо, організованої Т.Куком.

У 1854 р. в Англії видається перший довідник по готелях, адресований мандрівникам і туристам. У ньому було зазначено близько 8 тис. Готелів [22, с. 17].

З 1856р. Кук починає організовувати туристські подорожі в інші європейські держави.

У 50-70-х роках XIX в. англійці складали велику частину іноземних туристів, що відвідували Європу. Для цього періоду характерна поява в європейських країнах готелів з назвами “Англегер”, “Британік”, “Лондон”, “Віндзор” і т.д.

У 1888р. на європейському континенті побувало вже близько 500 тис. туристів з Англії.

Із середини 60-х років починає розвиватися туризм між Англією і США.

Трохи пізніше туристичні фірми й агентства з'являються у Франції, Італії, Швейцарії й інших країнах європейського континенту. У 1885 р. У Петербурзі починає свою діяльність перша туристська компанія Л.Ліпсона.

Перша світова війна 1914-1918 р. украй негативно відбилася на розвитку міжнародних туристських зв'язків. Можна з впевненістю сказати, що в цей період туризм призупинив діяльність. У 20-і роки значно розширюється географічний простір іноземного туризму. Так, до війни велика частина туристів направлялася в Італію і Швейцарію, а після її закінчення практично у всі держави Європи.

Друга світова війна різко скоротила обсяг міжнародного туризму. У перші післявоєнні роки гостро відчувався дефіцит коштів, паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, кваліфікованих кадрів.

Тільки через кілька років після закінчення другої світової війни міжнародний туризм у Європі почав відроджуватися. Довоєнний рівень був досягнутий наприкінці 40-х років. У це період туристські обміни і подорожі одержали широкий розвиток у США і Канаді. Успішно розвивався туризм у Мексиці, Панамі, на Кубі. У 1948 р. були дозволені поїздки закордонних туристів у Японію. В 1950 р. загальне число іноземних туристів, зареєстроване в усьому світі, почало перевищувати довоєнний рівень і досяг 25 млн. чоловік [23, с. 61].

У наш час готельна індустрія являє собою галузь з високим рівнем конкуренції. Усі частіше ми стаємо свідками того, як відкриваються новий ресторан або готель. Нові концепції створюються з метою максимально повного задоволення потреб визначених груп споживачів. Підприємства створюються, а через якийсь час частина з них не витримує конкуренції і виходить з бізнесу. З кожним роком підвищуються вимоги до сервісу та послуг готелів.

Проаналізуємо статистичні дані туристичних потоків на Україну [24].

Обсяги туристичних потоків в Україні становили у 2003 р.:

- Іноземний (в’їзний) туризм 6,3 млн. осіб.

- Внутрішній туризм 7,2 млн. осіб.

Обсяг туристського споживання у 2003 році 22,6 млрд. грн. або 4,2 млрд. дол. США. В табл. 1.2 та додатку 1 наведено повні статистичні данні за останні 3 роки.

Таблиця 1.2

Статистичні данні туристичного споживання за 2002-2003 роки

Назва показника | 2002 р. | 2003 р. | 2003/2002 Темп приросту

Разом

іноземних (в’їзних) та внутрішніх туристів, осіб | 12’689’744 | 13’505’284 | + 6,4 %

В т. ч.

- іноземних (в’їзних) туристів, осіб | 5’791’250 | 6’326’325 | + 9,2 %

- внутрішніх туристів, осіб | 6’898’494 | 7’178’959 | + 4,1 %

Обсяг туристського споживання, млрд. грн. | 20,9 | 22,6 | + 8,1 %

Середньооблікова чисельність працюючих у підприємствах сфери туризму, осіб | 185’664 | 189’466 | + 2,0

Кількість суб’єктів туристичної діяльності, що надавали послуги | 2’652 | 3’134 | + 18,2

Кількість санаторно-курортних (оздоровчих) закладів | 3’304 | 3’242 | - 1,9 %

Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання | 1’258 | 1’254 | - 0,3 %

Рис.1.3. Динаміка туристичного потоку та засобів розміщення в 1999-2003 роках

Як бачимо з наведених таблиць, кількість готелів та місць для короткотермінового проживання поступово зменшується. Таке зменшення можна пояснити тим, що, по-перше, ціни на готельні послуги в Україні досить високі порівняно з європейськими. Наприклад, у Польщі самий престижний номер коштує не дорожче чотирьохсот гривень. В Києві у п’ять - сім раз більше. Це