Основним поняттям економіки добробуту є панування споживача. Це означає, що переваги індивідуального спожи-вача (і фірми) повинні включатися в який-небудь раціо-нальний критерій економічного оптимуму, який базується на понятті «оптимальності за Парето», що дає необхідну умову економічного оптимуму.

Під оптимумом за Парето розуміється ситуація, при якій ніякий припустимий перерозподіл продукції і/або витрат в економіці не може збільшити корисності для одного або декількох споживачів, не зменшивши при цьому рівень корисності для інших.

Економічний оптимум повинен бути оптимумом за Па-рето, оскільки в протилежному випадку деякий споживач може поліпшувати своє становище, не погіршуючи становища інших, тобто можливий перерозподіл, який явно покращить стан деяких споживачів. Однак існує нескінченно багато ^-можливих оптимальних за Парето ситуацій, вибір скінченної кількості яких є задачею соціальною, політичною і етичною більше, ніж економічною, оскільки він піднімає питання порівняння корисності і заслуг.

Критерій порівняння корисності набув форми функції соціального добробуту, що виражає соціальний добробут як функцію корисності для всіх споживачів.

Розглянемо геометричну інтерпретацію задачі економіки добробуту у випадку 2х2х2

Маємо 2 види нееластичних ресурсів. Вони використову-ються при випуску двох видів товарів, які розподіляються між двома споживачами.

На рис. 2.1 наведені ряди ізоквант для двох фірм.

Рис.2.1. Ізокванти для двох фірм

Фірма 1 використовує ресурси двох видів для випуску продукції першого виду, обсяг якої визначається виробничою функцією

(1)

Фірма 2 використовує ті самі ресурси для виробництва продукції другого виду, обсяг якої описується виробничою функцією

(2)

Ресурси постачаються нееластично, тому загальна витрата кожного ресурсу повинна дорівнювати загальній його кіль-кості.

(3)

Ці рівні наявних ресурсів та технологічний зв'язок можна зобразити геометричне на виробничій прямокутній діаграмі Еджворта (рис.2. 2).

Рис.2.2. Прямокутна діаграма Еджворта

Розміри прямокутника визначаються заданими обсягами двох ресурсів r1, і r2.

У лівому нижньому кутку знаходиться початок координат осей ресурсів фірми У правому верхньому — аналогічно для фірми 2. Кожна точка прямокутника характеризується показниками які задовольняють умови (1)-(3)

Крива рр', яка з'єднує всі точки дотику ізоквант фірм 1 і 2, називається виробничою кривою. Всі точки цієї кривої ефективні у виробництві, тобто не може бути вироблено більше будь-якого продукту без того, щоб не було зниження випуску іншого. Точки поза виробничою кривою не є ефек-тивними у виробництві. Розглянемо точки А і В. Точка А не лежить на виробничій кривій. Перейдемо із неї в точку А', що приведе до збільшення випуску. В точці А q1=10, q2=10. В точці A' q1 = 10, q2 = 30, тобто відбулося збільшення випуску другого товару без зменшення випуску першого. Пересування вздовж виробничої кривої спричиняє збільшення випуску одного товару і зменшення випуску другого.

Точки, ефективні у виробництві, які лежать на виробничій кривій, характеризуються рівністю нахилу ізоквант. А оскільки кут нахилу ізокванти визначає граничну норму технічного заміщення між витратами (відношення граничних продуктів), то умова ефективності у виробництві набуває вигляду;

MRTS12(1) = MRTS12(2),

де MRTSij(k) — гранична норма технологічного заміщення між витратами і та j у фірмі k. Тобто ефективність у виробництві потребує рівності граничних норм технологічного заміщення між двома витратами в усіх фірмах, які використовують ці витрати у виробництві.

Із множини точок, ефективних у виробництві, що належать кривій рр', можна одержати криву виробничих можливостей (рис. 2.3). Для цього треба нанести спільні рівні випуску двох товарів. Ця крива показує максимально можливі комбінації рівнів випуску. Точки, які лежать вище і правіше є недосяжними. Точки, які лежать нижче, є досяж-ними, але вони не лежать на виробничій кривій у прямо-кутній діаграмі Еджворта-Боулі, а тому не є оптимумом за Парето.

Рис.2.3. Крива виробничих можливостей

3. Задача

Постійні витрати підприємства становлять 80 грн, змінні витрат наведені в таблиці. Виконайте необхідні розрахунки і заповніть таблицю:

Сукупний обсяг виробництва Q-ий | Витрати

FC | VC | ТС | AFC | AVC | АТС | МС

0 | 80 | 0 | 80

1 | 80 | 45 | 125 | 80 | 45 | 125 | 45

2 | 80 | 85 | 165 | 40 | 42,5 | 82,5 | 40

3 | 80 | 120 | 200 | 26,666667 | 40 | 66,666667 | 35

4 | 80 | 150 | 230 | 20 | 37,5 | 57,5 | 30

5 | 80 | 185 | 265 | 16 | 37 | 53 | 35

6 | 80 | 225 | 305 | 13,333333 | 37,5 | 50,833333 | 40

7 | 80 | 270 | 350 | 11,428571 | 38,571429 | 50 | 45

8 | 80 | 325 | 405 | 10 | 40,625 | 50,625 | 55

9 | 80 | 390 | 470 | 8,8888889 | 43,333333 | 52,222222 | 65

10 | 80 | 465 | 545 | 8 | 46,5 | 54,5 | 75

ТС=FС+VC – загальні витрати

AFC=FC/N – постійні витрати на одиницю продукції

AVC=VC/N – змінні витрати на одиницю продукції

ATC=TC/N – загальні витрати на одиницю продукції

N- кількість одиниць виробів

MC=TCN-TCN-1 – граничні витрати

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. – К.: “Четверта хвиля”, 1997, - 199 с.

Долан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика. – СПб, 1994.- 448 с.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. – К.: Наукова думка,