Тема: Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Зміст.

Вступ

Принципи забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживань монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції і недобросовісної конкуренції закріплені у статті 42 Конституції України.

Основою нормативно-правової бази у сфері конкурентної політики в Україні є Закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України", "Про природні монополії", Укази Президента України від 26 лютого 1999 року N 219 "Про Основні напрями конкурентної політики на 1999 - 2000 роки та заходи щодо їх реалізації", від 19 серпня 1997 року N 853 "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій".

Цими актами законодавства визначаються основні правила конкуренції та обмеження монополізму в Україні і надаються повноваження стосовно здійснення державного контролю за їх додержанням. Державний контроль здійснюється за такими напрямами:

виявлення і припинення зловживань монопольним становищем;

виявлення і припинення антиконкурентних узгоджених дій;

виявлення і припинення дискримінації суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю;

виявлення і припинення недобросовісної конкуренції;

додержання вимог антимонопольного законодавства у процесі перетворення державної власності;

контроль за економічною концентрацією;

додержання антимонопольних вимог у процесі антимонопольного регулювання та прийняття рішень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.

Однак правова система України у сфері конкурентної політики досить складна, що викликає необхідність принципового удосконалення з метою забезпечення регулювання у повному обсязі питань обмежувальних угод, зловживання монопольним становищем, контролю за економічною концентрацією та максимального наближення до правил конкуренції ЄС.

Конкуренція - тип взаємин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку.

Без підвищення рівня конкуренції неможливо здійснювати ні структурні перетворення в економіці на основі науково-технічного прогресу, ні перехід до нової якості економічного росту. Конкуренцію варто оцінювати не стільки як функцію деяких ринкових структур, скільки з погляду її результатів. Конкуренція може бути обмеженої внаслідок нечисленності фірм, їхніх розмірів, ступеня концентрації виробництва. Але важливіше знати, наскільки пасують споживачеві ціни, якість товарів. Конкуренція повинна бути, насамперед, діючої й ефективної.

Спочатку найбільшу важливість мали процеси фізичного виробництва товарів і послуг, але через велику синхронізацію економічних процесів і "умов гри" на ринку, великі компанії, монопольні об'єднання не зацікавлені в підвищенні своєї норми прибутку за рахунок політики в області цін і обсягів виробництва. Основним фактором здатним захистити пануючу позицію компанії на ринку стає уміння забезпечити координацію роботи всіх її підрозділів. Компанії, що мають передову технологію в області керування і торгівлі, можуть сьогодні мати велику монопольну владу, чим ті, котрі поки дотепер контролювали ціни і виробництво.

Проблеми, зв'язані з розвитком різних форм конкуренції неоднозначні, тому що реальне життя дуже динамічне й у ній існують не тільки критерії економічної ефективності, але діють і політичні або соціальні фактори. Суспільству вигідніше мати зробленого конкурента, чим монополіста, у той же час умови виробництва підштовхують підприємства до того, щоб мати велику владу і вплив на ринок. Таким чином, не можна дати відповідь - яка ринкова ситуація "краще" дозволяє забезпечити оптимальні пропорції розподілу ресурсів, забезпечити рівновагу на ринку, тут потрібно враховувати не тільки макро- але і мікроекономічні фактори, що впливають на розвиток економічної ситуації в галузі або економіці, кожен конкретний випадок вимагає особливого підходу.

Розділ 1. Конкуренція: її види та фактори.

Найважливішим фактором ринкової економіки є дух суперництва. Найбільш яскраве виявлення суперництва – конкуренція.

Конкуренція – економічне змагання виробників однакових товарів на ринку за прилучення як можна більшого числа покупців та отримання дякуючи цьому максимальної вигоди.

Конкуренція – важливий засіб контролю у ринковій системі. Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить бажання споживачів до підприємств – виробників продукції, а через них – і до постачальників ресурсів. Однак, саме конкуренція змушує підприємство-виробника та постачальників ресурсів належним чином задовольняти бажання споживачів. Конкуренція викликає розширення виробництва та зниження ціни продукту до рівня, відповідного витратам виробництва.

Конкуренція змушує підприємства найбільш повно сприймати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва та праці.

Поскольку конкуренты способны очень сильно влиять на выбор фирмой того или иного рынка, на котором она будет пытаться работать, следует учесть, что конкуренция бывает трех видов.

Функциональная конкуренция возникает потому, что любую потребность, вообще говоря, можно удовлетворить очень различными способами. И, соответственно, все товары, обеспечивающие такое удовлетворение, являются функциональными конкурентами: находящиеся в магазине спортивных принадлежностей изделия, например, именно таковы. Функциональную конкуренцию приходится учитывать, даже если фирма является производителем поистине уникального товара.

Видовая конкуренция – следствие того, что имеются товары, предназначенные для одной и той же цели, но различающиеся каким-то важным параметром. Таковы, например, легковые 5-и местные автомобили одного класса, но с разными по мощности двигателями.

Предметная конкуренция – результат того, что фирмы выпускают, по сути, идентичные товары, различающиеся лишь качеством изготовления или даже одинаковые по качеству. Такая конкуренция иногда называется межфирменной, что в некоторых случаях верно, однако, следует иметь ввиду, что межфирменными обычно являются и два других вида конкуренции.

Для оцінки конкурентноздатності товару виробникові необхідно визначити внутрішню структуру двох основних факторів конкурентноздатності — ціни (цінові параметри) і якості (нецінові параметри). Розрахувавши величини кожного параметра