значимих показників конкурентноздатності і виявлення їхньої вагомості в загальному інтегральному показнику конкурентноздатності підприємства. Погрішності у визначенні даного інтегрального показника конкурентноздатності підприємства з використанням більшості існуючих методик виникають при визначення коефіцієнта вагомості того чи іншого показника, тобто присвоєння даному показнику чисельного значення, що відповідає його вагомості. Багато методик засновані на тім, що дані числові значення різним показникам привласнюються експертами. При цьому величина інтегрального показника буде залежати від того, які експерти робили цю оцінку, від рівня їхньої кваліфікації, а також великої кількості факторів, наприклад, таких як стан їхнього здоров'я в момент здійснення оцінки значимості і вагомості того чи іншого показника, відносинами в родині і трудовому колективі і т.д. Помилки, допущені в оцінці конкурентноздатності підприємства, можуть привести до помилок у керуванні конкурентноздатністю і як наслідок до погіршення ринкових позицій підприємства. Отже, вибір критеріїв оцінки і визначення їхньої вагомості, а також чисельного значення, є одним з найбільш важливих моментів при визначенні конкурентноздатності підприємства.
Конкурентноздатність підприємства це процес створення, випуску і реалізації товарів і послуг, що користаються попитом на даному ринку в даний момент часу. Показник конкурентноздатності підприємства є показником ефективності використання його фінансового, виробничого, науково-технічного і трудового потенціалу. Тому при оцінці конкурентноздатності підприємства більш правильним буде, якщо розглядати конкурентноздатність організації як суму однієї зі складових який буде конкурентноздатність її товарів (послуг), другий складовий при цьому буде конкурентний потенціал підприємства. При цьому варто враховувати, що показник конкурентноздатності підприємства це постійно змінюється величина, тобто, досягши визначеного рівня конкурентноздатності не можна зберегти даний рівень без усяких зусиль. Іншими словами процес підтримки і рости рівня конкурентноздатності підприємства є процесом, що вимагає керування.
Слід зазначити, що на відміну від конкурентноздатності товару конкурентноздатність підприємства не може бути досягнута в короткий проміжок часу. Конкурентноздатність організації досягається тривалою і бездоганною роботою на ринку. Отже, при порівнянні й оцінці двох підприємств, що випускають однакові товари рівної якості, підприємство, що працює більш тривалий період часу на даному ринку буде мати конкурентні переваги перед підприємством тільки вхідним на даний ринок. Конкурентні переваги у свою чергу поділяються на зовнішні і внутрішні. Впливати на зовнішні фактори організація не в стан, але при цьому керівництво організації має всі необхідні умови для контролю внутрішніх факторів. Тобто, процес керування конкурентноздатністю підприємства зводиться до керування внутрішніми факторами організації. Досягнення внутрішніх конкурентних переваг організації здійснюється персоналом, при цьому особлива роль приділяється керівникам. Іншими словами конкурентноздатність організації прямо пов’язана з конкурентноздатністю персоналу підприємства і, особливо з конкурентноздатністю управлінського персоналу. Даний показник характеризує конкурентний потенціал підприємства. Досягти високої конкурентноздатності підприємства, навіть при наявності конкурентноздатного товару, без конкурентноздатного персоналу неможливо.
Список використаної літератури.
Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 208 с.
Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательство: Учеб. пособие. – М.: Софит, 1994.
3. Конкурентоспособность предприятия: системный подход/ Экономика Украины, №4, 2000г.
4. Кормнов Ю./ Ориентация экономики на конкурентоспособность/ Экономист, №1,1997г.
5. Метод экспресс анализа уровня конкурентоспособности продукции/ Экономика Украины, №3, 1998г.
Маркетинг: принципи і функції: Навч. посібник для вищих навч. закладів. – Київ: НВФ “Студцентр”, 2001. – 320 с.
Котлер Ф. Основи маркетингу. – М.: прогрес, 1990.
Маркетинг/ Упоряд., вступ. Ст. А.І. Кредисова. – К.: Україна, 1994. – 399 с.
Маркетинг/ Под ред. Е.А. Уткіна. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Изд-во ЭКМОС, 1998.
Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: Теория, практика и методология. – М.: Финпресс, 1990.
Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1994. – 327 с.
Грузинов В.П. Экономика предприятия и предпринимательства. – М.: СОФИТ, 1999.
Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 718 с.
Лапуста м.Г., Старостин Ю.Л. Малое предпринимательство. – М.: Инфра-М, 1997.
Липсиц и.В. Коммерческое ценообразование. – М.: Бек, 1997.
Денисова И.П. Цены и ценообразование. - М: Экспертное бюро, 1997.
Желтякова И., Маховикова Г., Пузыня Н. Цены и ценообразование. - М.: 1999.
Слепнева. Цены и ценообразование. Учебное пособие. М.: Инфра-М, 2001.
Уткин Э.А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. - М.: Тандем, 1999.
Цацулин А.Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. Учебное пособие. М.: 1998.
Ценообразование под ред. И.К. Салимжанова. - М.: Финстатинформ, 1996.
22. Сертификация и маркировка продукции / Смирнов А.Н., Деменьтьев В.В., Панфилова Т.С., Олейников А.А. / Донецк: ДонГТУ, 2001г.
23. Экономика и маркетинг ХХI века/ материалы международных студенческих конференций/ Донецк: ДонНТУ, ДОГА, 2000 - 2002г.г.
24. Юданов А.Ю./ Конкуренция: теория и практика/ учебно-практическое пособие/ 2-е изд., исправленное и дополненное /М: Тондем, 1998г.
