Середньоспискова чисельність працівників, чол. | 144 | 147 | 143 | 3 | -4 | 102,1 | 97,3

У тому числі торгово-оперативних працівників | 56 | 60 | 56 | 4 | -4 | 107,1 | 93,3

Питома вага торгово-оперативних робітників в загальній чисельності торгових робітників, % | 0,38 | 0,41 | 0,39 | 0,03 | -0,02 | 107,4 | 95,1

Середньоквартальний виробіток на одного

працівника, тис. грн. | 13,3 | 17,1 | 19,6 | 3,83 | 2,5 | 128,8 | 114,6

Середньквартальний виробіток на одного

торгово-оперативного працівника, тис. грн. | 35,2 | 42,0 | 50,0 | 6,77 | 8,0 | 119,2 | 119,0

Таким чином, розміри і темпи підвищення середньоквартального виробітку як на одного торгівельного робітника, так і одного торгово-оперативного працівника знаходяться на високому рівні і відповідають стратегії зростання аналізуємого підприємства, що свідчить про відповідність розрахованих планових значень чисельності працівників плановому товарообороту.

Будь-яке підприємство зацікавлене в зростанні продуктивності та ефективності праці робітників, оскільки це дозволяє скорочувати витрати живої праці (робочого часу) на одиницю продукції (робіт, послуг) підприємства, нарощувати обсяги товарообігу без зміни чисельності працюючих. Вплив продуктивності праці не обмежується лише обсягом товарообігу, а має більш широку сферу впливу. Типові наслідки зміни рівня продуктивності праці відображені у табл. 3.2.

Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні наступних умов:

Зростання результатів праці при зниженні витрат праці.

Зростання результатів праці при стабільних витратах праці.

Сталість результатів при зниженні витрат праці.

Темпи росту результатів випереджають темпи росту витрат праці.

Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат.

Таблиця 3.2

Вплив продуктивності праці на ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства

Зниження продуктивності праці | Підвищення продуктивності праці

- втрата позицій на ринку;

- зниження ефективності використання ресурсів;.

- зниження ефективності використання виробничих потужностей;

- втрата обсягу товарообігу;

- підвищення рівня витрат обігу;

- зниження рентабельності господарської діяльності та рентабельності трудових ресурсів. | - підвищення конкурентоспро-можності;

- підвищення ефективності використання ресурсів ;

- зростання рівня використання виробничих потужностей;

- підвищення обсягів товарообігу;

- зниження рівня витрат обороту;

- підвищення рентабельності господарської діяльності та рентабельності трудових ресурсів.

Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці потребує чіткої класифікації факторів, що визначають її рівень.

Залежно від можливостей впливу підприємства та врахування в практичній діяльності факторів зростання продуктивності праці, їх поділяють на 2 групи – зовнішні та внутрішні.

До складу зовнішніх факторів входять:

1. Загальноекономічні фактори, які визначають загальні умови зростання продуктивності праці всіх підприємств: політичний устрій, макроструктурні зрушення в суспільстві, стадія життєвого циклу країни, розвиток науково-технічного прогресу та використання його досягнень, освітянський та кваліфікаційний рівень населення, рівень інфляції, рівень матеріального добробуту населення тощо.

2. Галузеві фактори, що обумовлюють рівень продуктивності праці в окремій галузі порівняно з іншими: спеціалізація галузі, стадія життєвого циклу, сталість попиту на продукцію (послуги) галузі, рівень розвитку виробництва товарів, кон'юнктура споживчого ринку, динаміка грошових доходів населення, ступінь впровадження в галузь досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Хоча підприємство не може активно впливати на перелічені фактори, воно має враховувати їх в своїй діяльності, перш за все – при розробці перспективних програм розвитку.

Більш практичне значення з точки зору мобілізації наявних резервів мають внутрішні фактори зростання продуктивності праці.

Зміна внутрішніх факторів та характеру їх впливу на рівень продуктивності праці дозволяє знайти й оцінити наявні резерви зростання продуктивності праці та організувати роботу щодо їх мобілізації.

Забезпечення зростання продуктивності праці пов'язане, як правило, з необхідністю понесення певних витрат – на купівлю нового обладнання, підвищення рівня оплати праці, проведення ремонту та обладнання об'єктів соціальної сфери, оплату розробки нових технологій, навчання персоналу, збільшення частки прибутку, що споживається, тощо.

Доцільність проведення цих витрат визначається шляхом розрахунку чистого прибутку, отриманому завдяки цим заходам. При цьому слід враховувати всі можливі наслідки впливу – зміни товарообігу, обсягу та рівня доходу, поточних витрат (збільшення та зменшення по окремих групах).

Висновки

Під трудовими персоналом підприємства розуміють сукупність осіб, що працюють на певному підприємстві і вкладають свій труд, фізичні та розумові здібності, знання та навички в проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства, реалізацію його статутних завдань.

Характеристика персоналу торговельного підприємства здійснюється за наступними ознаками класифікації: за характером участі в господарській діяльності підприємства, залежно від виконуємих функцій у складі виробничого персоналу, залежно від напрямку спеціальної підготовки, залежно від кваліфікаційного рівня, залежно від посад, які займаються, за статтю та віком, за стажем роботи в торгівлі, залежно від відношення робітників до власності даного підприємства, залежно від характеру трудових відношень працівників підприємства.

В даній роботі були розглянуті концепції персоналу торгівельного підприємства, його класифікацію за низкою ознак, показники складу, динаміки персоналу торгової фірми, принципи планування персоналу. Проведено детальний аналіз чисельності, складу, динаміки персоналу, а також сплановано чисельність торгово-оперативного персоналу підприємства роздрібної торгівлі ТОВ “Супермаркет”.

На підприємстві, що аналізувалося (фірма “ТОВ “Супермаркет”), немає проблем безпосередньо з торговельно-оперативним складом працівників – вони мають необхідні навички та кваліфікацію для повноцінного виконання своїх безпосередніх функцій. Також дотримано майже оптимальну структуру торгово-оперативного персоналу. Але на підприємстві відносно низький показник продуктивності праці. На наш погляд це зумовлено передусім великою питомою вагою невиробничого персоналу на підприємстві (майже 50%). Тому, можливо, необхідно зменшити кількість управлінського персоналу.

Планування чисельності персоналу аналізуємого підприємства на 4 квартал 2003 року було здійснено методом техніко-економічних розрахунків, в основі якого лежить кількість робочих місць робітників окремих професій та режим роботи підприємства.

Проведені розрахунки дозволили визначити, що у порівнянні з 4 кварталом 2002 року підприємству