Курсова робота - Розміщення пивоварної промисловості України
36

виробництва пива на комбінаті склав близько 15 млн. дал. Реалізується запорізьке пиво по всій Україні. Представництва заводу є в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Севастополі, Донецьку, Луганську. Велику частину продукції "Славутича" реалізують незалежні дилери, із деякими клієнтами виробники працюють за прямими договорами. На експорт пиво поки не вивозиться, уся вироблена продукція реалізується на внутрішньому споживчому ринку. Найстаріший з провідних пивоварних заводів України - Донецький, завдяки інвестиціям німецької фірми Happmann, провів повне переустаткування, що дозволило заводу одним із перших в України перейти до сучасних західноєвропейських технологій, збільшити обсяг виробництва та посісти гідне місце у "великій шістці" лідерів українського пивоварства. На сьогоднішній день завод випускає 11 сортів пива: чотири - темного і сім - світлого (відповідно, ЗО і 70 % загального обсягу виробництва). За радянських часів Донецький пивзавод постачав свою продукцію в Росію. Значна її частина збувалася в Лугангькій області, котру завод і зараз вважає винятково своїм ринком збуту. Проте після того, як споживчий попит у зв'язку з невиплатою зарплати шахтарям різко скоротився в межах Донбасу і було введено митні бар'єри на кордоні з Росією, завод змушений був шукати нових ринків збуту. Першим регіоном України, до якого почали поставляти донецьке пиво, став Крим. У 1999 р. Донецький пивзавод вийшов на ринки Харкова, Дніпропетровська і Запоріжжя. На сьогодні 30 % виробленої продукції вивозиться за межі Донецької області. Тактика Донецького пивзаводу під час проникненні на ринок сусідніх областей варіюється залежно від регіону. У найбільше важливих для себе регіонах представники Донецького пивзаводу створюють власні склади своєї продукції. В інших - ідуть шляхом співробітництва з партнерами-оптовиками, які самі потім доставляють пиво в роздрібні торгові точки. Сьогодні відкрито склади Донецького пивзаводу в Харкові та Луганську. Завод співпрацює з двома значними фірмами, що мають у своєму розпорядженні мережу оптових складів у Донецькій і Луганській областях. Чернігівський пивоварний завод "Десна" було створено за радянсько-чеським проектом. Його проектна потужність складала 7,2 млн. дал пива на рік. З 1997 р. виробничі потужності цього заводу зросли до 11 млн. дал пива на рік. Питома вага чернігівського пива у всеукраїнському виробництві складає 11,0 %. Усе воно реалізується в Україні, хоча свого часу продукція підприємства вивозилася в Росію, Білорусію, Грузію. У 1997 р. "Десна" експортувала менше 1 % виробленого пива. Для чернігівського пивкомбінату серйозною проблемою в реалізації продукції є його географічне положення й економічний стан регіону. У своїй області завод не може продати достатньої кількості пива, тому що область переважно аграрна, щільність населення та купівельна спроможність досить низькі. Це спонукає підприємство проводити експансіоністську маркетингову політику. Сьогодні "деснянське" пиво можуть купити жителі 20 областей України. Миколаївський пивоварний завод був першим із серії однотипних підприємств, побудованих за проектом чеських спеціалістів і укомплектованих чеським же устаткуванням. Сьогодні пивзавод "Янтар" робить декілька сортів слабоалкогольного напою густиною 11...17 %, як світлого, так і темного, пастеризованого і непастеризованого. Постачається миколаївське пиво в 22 області України. На внутрішньому ринку його продають більше 30 фірм, що входять у дилерську мережу заводу. Природно, що велика частина продажу припадає на південні регіони - Миколаївську, Одеську, Херсонську області та Крим. На рис. 1 зображена мапа пивоварної промисловості України, де великими кружечками зображено територіально розташування найбільших пивоварних підприємств країниРис.1 Мапа пивоварної промисловості України5.Продукція пивоварної промисловості у внутрішній та зовнішній торгівліЗа даними митниці у 2002 році імпорт пива становив 2 млн. дал (на суму $ 7,1 млн), експорт - 0,7 млн. дал ($ 3,6 млн). Часи, коли в Україну завозили імпортного пива на 2-3 десятки млн.. доларів (1994-1995 рр.), минули. Значною мірою цьому сприяло налагодження місцевого виробництва. У 2003 році ця тенденція стала ще більш відчутною. Особливо суттєво іноземців потіснили у сегменті дешевих марок: імпортери не витримали запровадження високих ставок ввізного мита, акцизу та мінімальних оптово-роздрібних цін. Врешті-решт і споживачі зрозуміли, що українське пиво за смаком дійсно не гірше, а за ціною доступніше (фінансова ж криза і масове зубожіння споживацьких мас сприяли пришвидшенню цього процесу). Позиції дорогих якісних марок імпортного пива (таких як Tuborg, Heineken, Guiness) похитнулись, хоча й до остаточного зникнення цих марок з ринку (як це відбулося з дешевшими, але менш іменитими марками) справа не дійшла. Висока ціна завжди була невід'ємною складовою їх іміджу, тому грошовитих пивоманів не відлякує і зараз. Ще донедавна Україна імпортувала пиво із 21 країни світу, проте "географія" його походження нестійка. Так, у 2002 обсяги операцій з Чехією зменшились утричі, з Польщею скоротились у сотні разів, натомість з Німеччиною подвоїлись, а з Данією зросли більш ніж у 5 разів. Частка окремих країн, за останніми офіційними даними, у загальному обсязі імпорту становить: Австрія - 23%, Данія - 18%, Нідерланди - 17%, Німеччина - 13%, Словаччина - 4%, Чехія - 5% (див. діаграму 2).Діаграма 2EMBED MSGraph.Chart.8 Хоча оперативної інформації щодо сьогоднішнього стану імпорту нині годі шукати (імпортери відмовчуються, а офіційні структури "ще не володіють такими даними"), фахівці прогнозують подальше скорочення обсягів завезення іноземного пінного напою на вітчизняний ринок. Показники цього скорочення будуть тим масштабнішими, чим довше збережуться перепони, пов'язані з конвертацією гривні у тверді валюти. Працювати на експорт вітчизняні виробники поки що не дуже прагнуть. По-перше, ще далеко не вичерпані споживчі можливості українського

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10