г) До числа комплектуючих відносяться продукти, що не вимагають обробки взагалі або потребують її в незначній мірі. До числа операцій, що виробляються з ними, можуть відноситися пересортовування, зміна розміру партії, маркування і т.п.

Сировина, напівфабрикати, допоміжні матеріали відносяться до загальної категорії сировина і матеріали (тому що піддаються обробці або переробці в процесі виготовлення кінцевої продукції).

На шляху перетворення сировини в кінцевий виріб і наступний рух цього виробу до кінцевого споживача створюється два основних види запасів (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні види матеріальних запасів

Охарактеризуємо кожний з названих запасів.

Виробничі запаси – запаси, що знаходяться на підприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничого споживання. Ціль створення виробничих запасів – забезпечити безперебійність виробничого процесу.

Товарні запаси – запаси готової продукції в підприємств-виготовлювачів, а також запаси на шляху проходження товару від постачальника до споживача, тобто на підприємствах оптової, дрібнооптової і роздрібної торгівлі, у заготівельних організаціях і запаси в дорозі [9, с. 187].

Товарні запаси підрозділяються, у свою чергу, на запаси засобів виробництва і предметів споживання.

Запаси виконують наступні основні функції, відповідно до виконання яких можуть бути виділені види запасів по функціях, що виконуються ними.

Страхові запаси, для яких можливий розрахунок величини запасів на основі статистичних даних. Страховий запас призначений для наступних цілей:

- для нейтралізації „нормальних” коливань попиту (зміна темпів продажів);

- для нейтралізації відхилень у постачаннях (по тривалості циклу постачання.

Підготовчі запаси, для яких можливий розрахунок величини запасів на основі статистичних даних і відомих дат подій. Як приклади таких майбутніх відомих подій, до яких необхідно підготуватися, можна назвати нагромадження запасів для задоволення сезонного попиту, очікуваного росту продажів при проведенні програм стимулювання збуту, при планових зупинках у виробництві постачальників, при проведенні планового ремонту на заводі, при реконструкції і т.п.

Огороджуючи запаси - при встановленні їхньої величини переважає рішення керівників як метод оцінки величини такого роду запасів. Вони можуть створюватися для наступних основних цілей:

- для подолання наслідків неконтрольованих майбутніх подій (страйку в компанії та постачальників, політична нестабільність у країні, звідки поставляється важлива сировина, і ін.);

- для страхування від ймовірного підвищення ціни постачальником.

Транспортні запаси - можливий розрахунок величини цих запасів на основі відомих вихідних даних. Як транспортні можуть трактуватися матеріали і продукція в дорозі з одного місця збереження на інше, до вантажоодержувача. Необхідно при розрахунку їхньої величини враховувати час, відстань і спосіб перевезення.

Цикловий запас, що виникає внаслідок партійності виробництва і закупівель. Його можна розрахувати на підставі наявних вихідних даних, а його обсяг відображує компроміс між вартістю збереження і вартістю формування нового замовлення. Справді, при великій величині замовлення ростуть витрати збереження виробів у запасах (при рідких, але значних по виробничих обсягах або замовленнях на закупівлю підприємство в середньому підтримує між замовленнями великі запаси, ще не витрачені виробництвом або збутом). При незначному ж його обсязі збільшуються витрати, зв'язані з розміщенням (запуском) замовлень на чергові партії продукції (коли розміщаються часті невеликі замовлення). Тобто варто шукати оптимум по сумі витрат збереження і підготовчих витрат, мінімізуючи тим самим сумарні витрати. Слід зазначити, що при стабільному темпі споживання величина такого роду запасу дорівнює половині розміру партії. Цей запас може застосовуватися для економії часу роботи устаткування з обмеженим ресурсом часу: збільшення циклового запасу заощаджує час унаслідок меншої кількості підготовчих операцій, основна частина часу витрачається з користю 24, с. 246.

Технологічний запас у незавершеному виробництві, що відображає запаси, що знаходяться в процесі перетворення з однієї форми в іншу, з однієї номенклатурної позиції в іншу. Тобто це початі виробництвом вироби, що не пройшли ще по всіх необхідних операціях технологічного маршруту. Для цих запасів можливий розрахунок, тому що є дані про весь технологічний процес (тривалість виробничого циклу, дані про відкриті виробничі замовлення). При цьому при тривалому виробничому циклі величина даного запасу може бути досить значна.

Однак політика нагромадження матеріальних запасів веде до значного відтоку коштів підприємства з обороту. Залежність ефективності виробництва від рівня і структури запасів полягає в тім, підприємство несе визначені витрати на забезпечення схоронності запасів.

У сучасних роботах по економіці підприємства і логістиці виділяють наступні основні види витрат, зв'язані зі створенням і змістом запасів [2, с. 158]:

При цьому довгостроковий зміст запасів, часом навіть надмірної їхньої величини приводить до утворення на підприємствах «неліквідів» (запасів, що не можуть бути використані ні на самому підприємстві, ні реалізовані стороннім споживачам ) [12, с. 88].

Таким чином, при багатьох позитивних моментах створення запасів підприємство несе значні витрати по їхньому формуванню і складу.

У зв'язку з цим необхідно з'ясувати чи існує можливість функціонування підприємства в умовах відсутності запасів або при їхній мінімальній величині. Для цього розглянемо західний досвід управління запасами.

1.2. Організація управління запасами підприємства

Суперництво двох найбільших світових економічних систем - США і Японії в середині 80-х років характеризувалося явною перевагою останньої в області промислового виробництва. Основою конкурентною перевагою японців з'явилося