Номенклатура матеріальних засобів, що необхідні підприємству для нормального функціонування і виконання виробничого завдання в планованому періоді, залежить від номенклатури й асортименту продукції, що випускається, і прийнятої методики її виробництва.

Асортимент і номенклатура продукції, що випускається, а також методика виробництва можуть піддаватися змінам у різні відрізки планованого періоду під впливом тих чи інших організаційних і технічних заходів. Тому номенклатура предметів матеріально-технічного постачання на підприємстві може змінюватися і звичайно змінюється в окремі відрізки планованого періоду відповідно до зміни номенклатури й асортименту продукції, а також і технології її виробництва.

Перелік потрібних підприємству в планованому періоді й в окремих його частинах матеріальних засобів повинен бути точним і вичерпним, що відбиває можливість заміни одних матеріалів іншими.

З огляду на доцільність відособленого збереження, усі потрібні для роботи матеріальні ресурси розбивають на наступні групи: сировина й основні матеріали; допоміжні матеріали; паливо (тверде, рідке, газоподібне); запасні деталі машин, малоцінний інвентар і інструменти; тара і пакувальні матеріали; мастильні матеріали; конторські і господарські матеріали; спецодяг; ремонтно-будівельні матеріали.

Велике значення має розмежування всіх матеріалів у межах зазначених груп на фондовані, централізовано плановані, одержувані за попередніми заявками і, що здобуваються в порядку самозаготівель. Такий розподіл дозволяє керівнику підприємства намітити план конкретних дій по забезпеченню своєчасного надходження матеріалів на склади підприємства й організувати контроль роботи відділу постачання.

Розподіл усіх вихідних матеріалів на основні і допоміжні приведено в галузевих інструкціях, якими і слід керуватися.

На підставі робіт, проведених у підготовчому періоді розробки плану матеріально-технічного постачання, складається проект контрольних показників по матеріально-технічному постачанню підприємства, що надається у вищестоящу господарську одиницю.

Після проведення підготовчої роботи й одержання контрольних показників по матеріально-технічному постачанню приступають до складання плану постачання. Для цього потрібно визначити кількість матеріальних ресурсів, що повинна бути надана в розпорядження виробничих цехів у планованому періоді (видаткова кількість); розраховують очікувані залишки матеріальних цінностей на складах підприємства на початок, а ті, що знаходяться в дорозі – на початок і кінець планованого періоду; визначають кількість матеріальних засобів, що повинна бути заготовлена в планованому періоді (заготівельна кількість); складають остаточний варіант плану організаційно-технічних заходів, спрямованих на поліпшення організації постачання і використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

Розрахунок видаткової кількості основних матеріалів, необхідного для виконання виробничого завдання в планованому періоді і забезпечення нормального плину виробничого процесу, є найбільш важливим етапом у плануванні матеріально-технічного постачання підприємства.

висновки

Таким чином, для того щоб забезпечити підприємство необхідними йому матеріалами відповідно до виявленої потреби, організується матеріально-технічне постачання підприємства. Його задача полягає у визначенні потреби підприємства в матеріалах і технічних ресурсах, вишукуванні можливості покриття цієї потреби, організації збереження матеріалів і видачі їх у цехи, а також у проведенні контролю за правильним використанням матеріально-технічних ресурсів і сприяння в їх економії.

Вирішуючи цю задачу, працівники органів постачання повинні вивчати і враховувати попит та пропозицію на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівень і зміну цін на них і на послуги посередницьких організацій, вибирати найбільш економічну форму товароруху, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Для безперебійного функціонування виробництва необхідно добре налагоджене матеріально-технічне забезпечення (МТЗ), що на підприємствах здійснюється через органи матеріально-технічного постачання.

Головною задачею органів постачання підприємства є своєчасне й оптимальне забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами відповідної комплектності і якості.

В умовах ринку в підприємств виникає право вибору постачальника, а виходить, і право закупівлі більш ефективних матеріальних ресурсів. Це змушує постачальницький персонал підприємства уважно вивчати якісні характеристики продукції, виготовленої різними постачальниками.

Сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо та інші матеріальні цінності на заводах і фабриках зберігаються на складах. Склад, число і розміри останніх залежать від номенклатури і кількості споживаних матеріальних цінностей. На великих підприємствах кількість складів нерідко досягає декількох десятків.

Кількість, склад, ємність і спеціалізація складів утворюють структуру складського господарства підприємства. Організація складів, їхнє технічне оснащення і розміщення на території підприємства мають істотне значення для роботи й економіки підприємства. Організація складського господарства впливає на пропускну здатність складів, трудомісткість і собівартість складських робіт, на величину внутрішньозаводських транспортних витрат і т.д.

Матеріально-виробничі запаси можна класифікувати за місцем перебування у виробничому процесі: виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція.

Політика нагромадження матеріальних запасів веде до значного відтоку коштів підприємства з обороту. Залежність ефективності виробництва від рівня і структури запасів полягає в тім, підприємство несе визначені витрати на забезпечення схоронності запасів.

У сучасних роботах по економіці підприємства і логістиці виділяють наступні основні види витрат, зв'язані зі створенням і змістом запасів: комерційні витрати, витрати на збереження, витрати, зв'язані з ризиком втрат, витрати, зв'язані з упущеною вигодою

Таким чином, при багатьох позитивних моментах створення запасів підприємство несе значні витрати по їхньому формуванню і складу.

Організаційна побудова, характер і методи роботи служб постачання на вітчизняних підприємствах відзначаються своєрідністю. У залежності від обсягів, типів і спеціалізації виробництва, матеріалоємності продукції, і територіального розміщення підприємства складаються різні умови, що вимагають відповідного розмежування функцій і вибору типу структури органів постачання.

Характерний тип структури служби постачання — змішаний, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізовані на постачанні конкретними видами сировини, матеріалів, устаткування. Однак поряд з товарними до складу відділу постачання